Fire and blood

Ще на третьому курсі прочитала я, значить, книжку Пауло Фрейре з чудовою назвою “Педагогіка пригноблених”.

Дісклеймер: коли йдеться про “педагога” і про “учнів” їх не треба сприймати в вузькому значенні "вчитель в класі-школярі" чи "викладач-студенти". Тут ідеться радше про владні стосунки.

Однією з центральних ідей в цій книжці була теза, що педагог повинен в першу чергу прислухатись до своїх учнів і не прічінять добро відповідно до власних уявлень про світ і пригноблених. Так ось, коли я книжку читала, на інтуїтивному рівні я цю ідею сприйняла, як справедливу, але оскільки я з дитинства мала нездоровий потяг до “я краще знаю”, то мене довго ще точив черв'ячок сумнівів: але ж пригноблені реально не завжди краще знають, чого їм треба, бо в педагога частіше є ширший горизонт знань, ну.

Так ось, друзі мої, розповім про приклади, які мене переконали в тому, що якщо ти хочеш бути лібертарним педагогом і робити, а не прічіняти добро, часом треба не наглядати і карати, а заткнутись і послухати.

 

Але перед тим я розповім ще одну історію. Світоглядна, так сказать, історія.

( Read more... )

А тепер приклади з власного життя, коли “пригноблених” не слухають. Не лякайтесь, страшного слова на букву “ф” не буде (хоч прикладів, коли особи чоловічої статі приходять розповісти феміністкам, що ті “все роблять неправильно” можна знайти стотищмільйонів і ще п'ять — і то ще в кращому випадку, коли розуміють що не “ніхто тебе не угнітає, що ти собі видумала”).

***

Історія номер один, в свідки прізивається lisova_kazka

( Read more... )

***

Приклад номер два. Село, в смислі, гуртожиток і люди, в смислі, нелюди, в смислі дібільна могилянська адміністрація.

( Read more... )

Корочі. Цим довжелезним постом про "попиздіть" я прошу вибачення в шанованого педагога Пауло Фрейре за те, що не йняла віри його словам. Я поумніла і переосмислила.   

Я не дуже добре розумію, чи це така штука в західній культурі, чи в слов*янській, чи в якій, але мене неймовірно бісить одна річ, яка в романтичній літературі називається "все було зрозуміло без слів". 
Це не українська фішка, точнях, бо прохавала я її, коли читала Сапковського "Відбмак. Останнє бажання". Ну от дивилися вони один на одного, і все було ясно без слів. Та не ясно мені без слів! Як читачка з багатою фантазєю я собі навидумувала десяточок сюжетів і пояснень того, що відбувається, а для подальшого розгортання сюжету важливий один-єдиний варіант. І цим двом чмирям, які вели телепатичний діалог може, все без слів і ясно, але мені потім треба добре постаратись, щоб вибрати зі своїх варіатнів "без слів" один. 
(всі подальші історії відбувались з різними мужегами. Я говорю про мужегів, бо я, йопти, гетеросексуальна жінка, а не тому, що я ненавіжу мужиків)

***
Або от з мужиками. Я лічно людина пряма, і якщо мене запрошують на чай з печеньками, я чую це "давай вип*єм чаю з печеньками". Якщо мене запрошують дивитись фільм, я це чую "давай подивимось фільм". От у якому альтернативному всесвіті це означає "давай потрахаємося?". А потім обіжаються, що ніякого сексу не буде. Так поговорили б зразу - я  зекономила і свій, і ваш час, дорогі мужегі. Як показує практика, ніхто за прямоту ще не діставав в вухо і не ставав об*єктом осуду подружань.

***
От був у мене колись йобарь. Я їй-бо, не брешу, місяць намагалась добитись від нього відповіді на питання, як можна окреслити наш гмгм.. зв*язок, а то якось негарно виходить - не ясно, чи то ми просто займаємось сексом раз на тиждень, чи там якісь чюйства прісуцтвують, чи яка хрєнь (при чому, уяснити діла було в йобаря ж інтересах, мені від нього вєрность до смерті і любов до гроба нафіг впала). Так от, не добившись внятної відповіді, я вирішила, що це просто сєкс, атлічно себе чюйствовала, поки не запала на іншого мужика і перестала заніматись сєксом з йобарьом. Так він потім на мене обідився, бо виявилось, що я зла, жестока і його кіданула напрімєр. 

***
"Я обідився". І тішина. А на шо ти обідився, якого хрєна ти два дні зі мною не говориш, яка муха здоровенна тебе вкусила, мені має сказати, напевно, гордий блиск твоїх очей?  тот ше слава богу, якщо царственний язик повернувся сказати "я обідився". Сам шик - це уход на кілька днів в сині далі. І трубку я не бару, на е-мейли не відповідаю, і  срати взагалі хотів. І хто тебе знає, чи то ти таки обідився, чи в тебе весна в жопі заграла, чи ти просто хочеш пару днів один побути. Озвучити це - надзвичайно складно, простіше город скопати. 

***
Опять же, про сєкс. Откуда я знаю, що тобі нравиться, а шо нє? Чи ти хочеш сказати, шо всім мужикам і женщінам нравиться одне і те саме? Так я шойно тобі сказала, що то, шо зводило з ума твою колишню в мене визиває тільки приступи лоскоток. 
А тобі розказати, що мій колишній любив? А ти увєрєн? Бо то був мужик вісьма і вісьма позбавлений комплексів... 

*** 
Мені бачиться, що це проблема вдовбаного непонятно ким з дитинства в голову концепту "розуміння з півслова" і "читання думок", який подається, як неймовірно привабливий і неодміннний елемент настоящих чюйств тм. На жаль (чи то пак, на щастя), всі ми ростем в різних умовах і очевидні для нас речі (йопти, кеп на марші!) відрізняються. 
Корочі, люди, говоріть, бо будете страждати від "мене ніхто не розуміє" до скону. 

Сервіс, щоб витягнути бложик в ПДФку.
А то якось унило, хочу нарешті переїхать на dreamwidth.
Сумно мені від цього так, що я вам передать не можу. Все таки п*ять з половиною років життя в мене в ЖЖ минуло. 

Я точно знаю, що в кожній області людських знань є Одна_класна_книжка, яка дуже круто і просто все пояснює, от для людей, які раніше цим не займались (наприклад, Кіммел, якщо йдеться про гендер в брєнному чіловєчєскому суспільстві або Хоффман, якщо про тероризм, або Делла Порта і Даяні, якщо про соушиал мувментс - ну, ви поняли ;) )
Так от, другі, порадьте мені таких кніжек для дураків по природничих науках. Особо мені цікава генетика, антропологія і загальний курс фізики з хімією.
Пасіба.
Забула я, якщо що, зі шкільного курсу майже все а хімію, стидно признатись, я і на рівні шкільного курсу ніколи не знала.
Наближаються канікули, пора розвивать мізки в нових напрямках і ізучать мір.

В тред прізиваються в першу очірідь wasserstrahl i noddeat

Демальянс ідіоти, ось що я можу сказати. Інсайдерська пташка принесла, що ось ця хєрня відбулась ващє-то не на підставі орієнтації. Але активісти застав дурного богу молитися вирішили зажечь і причепитись імєнно до неї.

Одне вкусненьке за посиланням вище, а ще одне осьо:
"Ми християнсько-демократична партія. Християнська демократія передбачає, що родина - це чоловік, дружина й діти. Ми не є гомофобами, ми вважаємо, що представники сексменшин є рівними у правах з іншими людьми. Але ми беремо до партії людей, які розділяють наші цінності. Те, що ми не взяли Богдана до партії вказує на те, що ми дійсно маємо переконання та цінності, і що це не просто задекларовано на папері. Якби ми вчинили інакше - це був би популізм та боязнь осудження з боку людей.
Насправді ми ще не маємо однозначної позиції щодо таких питань, тому в питаннях. де ми не випрацювали нашу остаточну позицію, послуговуємось загальними принципами ідеології. Тому так. Віктор це добре написав у листі, який Богдан вже виклав. Проте в статті він опублікував дуже вирвані уривки, на жаль."
Я не знаю, в який контекст треба ці "вирвані уривки" поставити, щоб вони не звучали гомофобно, воістину. Так мало того, всіх чайлдфрі на помойку же, на помойку!
Кстаті, відповідно до сімейного кодексу "Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки"
Відповідно до нього ж матері-одиначки і батьки-одинаки з дітьми - це теж (упс!) сім*я.
Кстаті, ніщо не заважає прихристиянитись до якоїсь конфесії, яку не так возбуждають сімейні цінності. Ось, наприклад цікавого, раз , два, три.
Але ж в нас трєтій путь нам конче треба розуміти "християнські цінності" не як любов до ближнього і неосуд, а як "мама, тато і дитина".

Тим часом статут організації каже нам, що :
"Членом Партії може бути громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах і який визнає програмні документи Партії, виконує вимоги Статуту, сплачує членські внески та бере участь у діяльності однієї з партійних організацій."
Бути ЛГБТ-активістом статут в жодному місці не забороняє, навпаки, розповідає про права людини (сльозу пустила).

А тепер уявімо, що чарівне майбутнє наступило, в законодавстві прописали рівність для членів та членкинь ЛГБТ-спільности...
А ДемАльянс далі з дерева не зліз?

Шарман, шарман.

Ксенофобія вкупі з сексизмом - це ні грама не підстава щось з цим робити, напевне, це така повага до прав людини.
На сайті Демальянсу чувіха зажигає ще більше. Зникаючий ген материнства, наприклад, і мужчін тоже насілуют. Це треба таке витворяти, маючи жіночу чарунку, угу.
Чого варте життя, здобуте ціною вбивства, наприклад - це вони так про аборти, кількість яких, відповідно до даних нє іначє, як британських вчених невпинно зростає (якщо що, статистика чомусь вперто свідчить, що навпаки, зменшується, але що нам статистика!).

Взнала, що Тьома Лєбєдв - синачька Татьяни Толстой.
Як всьо зразу стало прояснілось, я вам передать не можу.
Це, оказуєцця, в них сімейне. 

На цій сесії мій девіз: "я єво слєпіла із таво, што било". 

Розповім я вам одну історію.
Коли моя мама була молодша, небо синіше, трава зеленіша, був буремний 91-й а мені якраз прийшов час народжуватись, мама, звісно, приїхала в пологовий будинок.
І, звісно, в тому пологовому будинку була акушерка.
І акушерка ця, з моїм щастям, була повною дурепою.
І коли мені прийшов час побачити білий світ, вона вперто посилала маму ходити і тусити в коридорі.
Так от, коли мене витягли на білий світ з маминого уютного животика, я вже була натурального синього кольору.
І через це кисневе голодування, чи як там це називається, щоразу, коли міняється погода і скаче атмосферий тиск, а я почуваюся повною какахою, мене ковбасить і я забуваю про свій пацифізм.
Мені хочеться знайти ту дурепу-акушерку і так ї відпиздити, щоб вона вже більше нікому не попсула так життя, як мені.

Бо в мене таке враження, що череп зараз вибухне, їй-бо. 

Добре, все-таки, бути занудою-політологом. Я щось навіть не впєчатлілась, а могла б почати дуже переживати.

... І голови, яка через це нічого не соображає.
Передивилась ролики переможців Євробачення за всі роки. Ну, крім геть вже динозаврів типу Абби чи Селін Діон я там особливо нікого-то й не знала.
Більшість виступів, особливо новіших мені геть повиносила мозок.
В смислє, дурацікі костюми і танци в 80-х я можу зрозуміти, але Діма Білан на пару з чувіхою, яка перемогла перед Русланою це адъ.
Тим часом, відкопалися і круті штуки.
Лорді я тут постити не буду, вони відомі всім на світі зломай сістєму і всьо таке, як на мене, годна музичка, щоб під неї рубитись в якісь кроваві ігрухі. Дуже мені нагадує якусь класіку. Вопчєм, я зі своїм воспальонним мозком затрудняюсь відповісти яку.
Музончик для читання фентезі в чарівному ширі хароший ось знайшла.
( реально класний :) )
Чувіха з Сербії, голос потрясний, люблю сербську мову, блондинки і брюнетки на задньому плані, ІМХО, зайві. Смисл пісні, канєшно, так собі, вічна пічаль по поводу того, що атата, твоє ім*я моя єдина молитва люблю-дурєю, ну нічо, просто голос слухати вже в кайф. Це в мене і лічна завість говорить. В мене голос завжди був слабесенький-слабесенький, я от і Арбєніній тому заздрю, вона особливою широтою діапазону взагалі похвастатись не може але голос в неї специфічний і сильний, а я співаю, як цуцик скавчить.

Було ще пару хороших, но ці дві я собі оставлю, угу.
Якщо вже говорити про Євробачення, то ще дві штуки, які мають певне відношення і мені подобаються.
Раз:
Моя слабкість всякі такі експерименти. В коментах можна наржатись з аскарбльонних чюйств фоннатів Вілікого Цоя. Кстаті, пісня про те, що маму треба слухати з Євробачення, ІМХО, тоже така нічо.
( настя, но не мамо )
і( два )
Дуже подобаються ті моменти, де вони дуетом співають, правда, є серйозна підозра, що я просто ні чорта не розумію зовсім, і мене просто тащить сама мелодика зовсім незнайомої мови.

П. С. Подивилась виступ Росії цьогорічний... Ну що скажу, Родіна-мать в двох екземплярах.
Україна нічим не краща, пісня якась тупо ніяка, пічалька.
Но! Польщу ніхто не переплюне. Хоч зараз на рагу.лі, ящетаю.
Люблю ці вивалені сіськи, чо.
( реклама слов*янок для сутенерів )
Корочі, висновки мої такі: майже нічо не втратила, що ніколи не дивилась :)