queen_of_angmar: (Default)
Розбавлю вам пічаль історією про те, який я лох.
Коротше, в п*ятницю я загубила в себе вдома телефон. Він розрядився, тому я три дні не можу його знайти.
Це була преамбула.
А історія ось у чому:
В суботу я, розрахувавши, що зима сі скінчила, забрала з дому в батьків дві пари кедів. Одні залишила в коридорі з усім взуттям. Інші лежали в рюкзаку.
От чоловік і питає: "куди ті другі поставити?"
Кажу: "постав в шафі в коридорі".
Чоловік разом з другою парою кедів згрібає і мої черевики, і ставить їх взагалі хєр знати куди, бо в шафі в коридорі їх нема.

Сьогодні вранці всі бачать, яка погода.
Я збираюсь і в коридорі бачу тільки одну сиротливу пару кедів. Черевиків нема. В шафі, куди я казала поставити все зайве взуття нема ніхєра. А подзвонить і спитать, де моє взуття я нємагу, тому що не знаю, де мій телефон.
Такщо сьогодні я ласточкою літаю в кєдах над калюжами.
Тільки, блядь, вилікувалася. 
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Я щось заплуталась в усьому. Думалка відключилась назовсім якраз тоді, коли треба писати якісь тонни медіакритичних матеріалів і наукову статтю.
Знайшла собі файну літню школу по methodology of social research. Дають місця насамперед тим, кому не треба scholarshіp (шоб вам добре було, я бідна студентка з країни третього світу).
Але я би навіть заплатила, бо мені ця методолоджі дуже треба, я плаваю в методології і сайнс стадіс, як айсбєрг в акіяні зато я багіня порівняльного методу, але вони не написали скільки і чи прийдеться продати душу дьяволу, щоб туди поїхати і хочуть якийсь такий хитровжарений мотиваційний лист, що мені моя думалка конче необхідна, щоб не формулювати це "я з країни третього світу, в нас погано з вивченням методології, а крім того я тупенька і не осилю це все сама. Візьміть мене і дайте грант".
Муж помагає формулювати мотиваційний лист і готувати аплікашки на всякі разні інші акції, які перетворять мене на 100% іностранного агєнта, але було б добре, якби крім мужової включилась і рідна голова.

А, да, ще мене не взяли на конференцію в Торонто. Прикро, але з ким не буває.
А, ще, хто не в курсі, яка я штурпачка - я провтикала подати документи на semester abroad в Варшаву, куди мене взяли б з вірогідністю 95%. Льохкіх путєй не іщєм, замість занести анкету і розслабитись краще місяцями потім заповняти тонни аплікашок, писати мільйони мотиваційних і отримувати дулі з маком.
Щось я, одним словом, розклеїлась.

UPD таки знайшла, скільки треба заплатити за ту школу. Майже дві зарплати за два тижні навчання + авіапереліт і проживання (в смислі разом це виходе повноцінні три зарплати) виглядають якось дуже сумно, тим більше якщо врахувати, що треба платити за квартиру і ще щось часом жрати непогано. Боль. Наука для мажорів, чо.
Ніхто не знає, куди можна продати кусок печінки? :(

П. С. Ладно, є гарна позитивна новина, тільки щоб вона стала справді позитивною, мені таки доведеться зібратись докупки. В моєму омріяному University of st Andrews запустили онлайн курс по тероризму. Тепер треба не провтикати (як я то люблю) а чогось там навчитися.
UPD2 Нема хап-хап, там курс коштує стільки, що питання про кусок печінки стало ще більш актуальним. Повний дєкаданс, коротше, і суцільна боль. 
queen_of_angmar: (Default)

Любі друзі, розкажіть про якісь хитрощі, які дозволяють планувати бюджет. А то щось я чюйствую, що мому безвідповідальному буйству під назвою "мені на всьо та атлічно вистачає, що я даже не знаю, коли зарплата" внєзапно прийшов край.

queen_of_angmar: (Default)

Мужикі, можете проходити мимо, вам то, певно, не цікаво.Але яку ж класну білизну роблять в Marx&Spenser! Абажака моя на ці ліфчики і трусіля.

queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
В переїзді до провінційного Львова є один суттєвий недолік - в місті, де мешкає понад 3 мільйони людей знайти собі до душі доктора, манікюрщицю, сауну, чи затишну знімну хатку набагато простіше хоч і дорожче (чомусь мені навіть здається, що разів в 10 простіше), ніж у восьмистатисячному. 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Моя хата довела мене до нервового сіпання ока, тому

Якщо раптом ви в курсі, чи часом ніхто не здає одно- або двокімнатну квартиру на Сихові (бажано поближче до Хуторівки) з гарним душем і пралкою-холодильником-інтернетом(або можливістю його провести), письмовим столом в кілкості не менше 1 штука (ну бо за чим же іще я писатиму свої неєбічєські геніальні пости в цьому бложику му-ха-ха)
Однокімнатну - до 2 тис грн
Двокімнатну - до 3 тис грн
То у тих, хто таку хату здає, є я - миле, працюючо-навчающеєщеся, спокійне створіння без дітей, тварин, рослин і звички продукувати шарварок.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Хто ходив на "п*ятикнижжя", хто відсипався, а я, мать його, прибирала в отчім домі, де живуть одні плюшкіни, яких скоро поховає під завалами позаторішніх зошитів, розпарованих десять років тому шкарпеток, пляшечок, де ще дві краплиночки парфумів на дні, але вони такі гарні, що все шкода використати, і, головне, книжок. Книжки - це велика пристрасть мого тата. Ні, нічого поганого в любові до книжок, як такій, немає. Але в мого тата це переросло в нав*язливу манію. Зазвичай йому абсолютно байдуже на ближнього свого, особливоякщо для цього треба підняти зад від стільця хоча б на 2 см, але не на стоси макулатури.
В цьому домі люди не живуть, люди пересуваються поміж книжками, бо саме книжки повноправні володарі . Серед них є справді корисні і цікаві, але левову долю складають застарілі самовчителі, розмовники чи просто підручники з мов, які ніхто не планує вивчати, а якщо й вирішить стати поліглотом - купить собі щось сучасніше. Також в книжковій колекції, яка мешкає в нашому домі замість людей присутні англійські читальники для студентів соціальних наук 73 року з перекладеними англійською мовою основами наукового і не дуже ленінізму. Оскільки студентка соціальних наук в нашому домі рівно одна, то вона стверджує, що тексти самі на рівні пре-інтермідіат. Кому вони треба?
Також серед безцінних видань, які захаращують наші полиці присутні тонни неякісних словників, якими ніхто не користується, бо люди придумали гугл-перекладач.
Але добило мене ось що: сьогодні я сорок хвилин розгрібала з найменшою сестрою її завали на поличках і відправила в сміття величезну торбу старих зошитів, шприців (?), папірців, баночок, огризків олівців і інших безцінних скарбів. Разом з всяким явним лайном в смітті опинилась і книжка "стотищ творів на всі случаї жизні".
Тато, за своєю звичкою після того, як сміття понесли на вихід, вирішив провести його ревізію. Гордо виявив в смітті "стотищ творів на всі случаї жизні" і відніс назад додому. Мій аргумент про те, що я не користувалась подібним лайном і вчусь на державному, а Сяня користувалась і ледь не вилетіла з платного на нього враження не справив.
Як не образило вишуканої татової логіки і те, що він буквально вчора, почувши, що я пропасувала якусь лекцію на кшталт "християнської духовності", бо не встигала з потяга, намірився прочитати довжелезну лекцію на тему, як треба вчитись. Угу.
Йоб його мать, як я примудрилась в цьому домі де люди - тільки додаток до купи макулатури і прислуговують книжкам, які стоять на полицях, щоб стояти, займаючи весь вільний простір, вирости настільки психічно здоровою?

queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Ну, взагалі Макс досить позитивно сприймав мою мамулічку завжди (хоча, чесно зізнацця, я не встрічала ще людей, які б непозитивно сприймали мою мамулічку :) ).
Но апофігєй случився, коли мене звалило з температурою за 38 невідомого походження і з додатковими симптомами певного рівня ужасності.
Значить, картіна Рєпіна, ака передісторія: валяюсь я вся така з температурою цією проклятою, мені боляче і страшно, я реву в три ручья, голова розколюється, паскудно страшне. На годиннику - пів на другу ночі. Мама дзвонить вияснити, таксказать, обстановку на фронтах з потяга, з якого вона вже готова вискакувати і їхати до мене.
Мені так фігово, що говорить я толком не можу, тому передаю трубку мужу, який виходить говорить на балкон, рішає вапроси з мамою, вертаєцця, напихає мене гречаною кашкою, таблетками, липовим чаєм і калиновим варенням. Я вирубаюсь від Панадольчику і страху, і сплю сном младєньчіка.

Зранку зі сну я відкриваю очі і чую ідилічне щебетення Макса і мами по телефону з приводу моїх аналізів крові. Я ше ні разу не чула, щоб люди з таким задоволенням спілкувались про аналізи, їй-богу.
От і думай тепер, чи дуже шкідливо хворіти.

Кстаті, дякую всім, хто переживав за мене, все помаленьку поправляється. я ще поки слабка і тільки те й роблю, що дрихну, але, вроді, все налагоджується ^^
queen_of_angmar: (Любоф-маркоф)
Знаєте, я тут, буває, жаліюся і бурчу на свого мужа, але тільки-но в мене з*явились підозри на серйозні проблеми зі здоров*ям, муж розпереживався за мене і на пару з моєю мамою так взявся мене піддержувати, що я прям в нього ше раз влюбилась, хоч і так його дуже любила.
Завдяки йому я навіть змогла побороти страшенний страх, безнадію і розпач, які мені не давали нічого робити останні пару днів, тому всім, кому я щось обіцяла, даю завірені мужом гарантії, що зроблю максимум до понеділка, за що прошу дякувати моїм золотим мужу, мамі і психотерапевту.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Рапортую, що замуж вийшла успішно. Фотками і історією цього заходу я вас порадую чуть пізніше, бо Оленка, яка нас фоткала, забрала фотика з собою обробляти фотографії.
А поки що дякую всім за привітання)
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
В мене тут, звісно, вся голова знову забита цими весільними траблами (сьогодні апять відбиваласть від "шоп красіво" і "шолюдиподумають", бо якшо ти когось дуже пазітівно сприймаєш, то не пошлеш же в дупу, ех, ці добрі чюйства до людей так інагда плохо на псіхікє отражаються).

В связі з чим в мене назрів чисто вапрос пабалтать.
Дівчєта!
Як вам робили пропозицію вийти замуж?
Мужикі!
Як ви запропонували своїй половині вийти за вас?
Чи може серед моїх бойових френдес є такі, які самі взяли всьо в свої руки?
Хто ше не на темній стороні супружеського життя (ггг) - ваш ідеальний варіант розвитку собитій?
Інтірєсно ж!

З нас скажу, шо всьо було дуже прозаїчеськи. Ми їхали зі СкайМола, я була розморена вдалою покупкою нових джинсів і босоніжок моєї мічти, і ми говорили за наші плани свалити подалі в страни загниваючого фемінізма, коли й народилась ідея, таксказать, узаконить стосунки, шоп давали візи. Ну і кромі всього (здам наш страшний сікрєт) в дуже обозрімому будущому плануєцця переїзд до міста мого дєцтва (це Львів, слічьо), а шоп не вознікало вопросів при зйомі квартіри зі штампом тоже якось поспокойнєє.  Короче, ніякої рамантіки, чистий утілітарізм. :)
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Пам*ятаєте, я вам показувала, яка в мене ванна набралась? Так от, то були цвіточки. Сьогодні сутра я ліцезрєла отаке
ягодки )
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Признайся, ты всегда чувствовал больше, чем говорил, друг. Незря же ты читал мне этот стих Маяковского ровно год назад.

Двери вдруг заляскали,
будто у гостиницы
не попадает зуб на зуб.

Вошла ты,
резкая, как "нате!",
муча перчатки замш,
сказала:
"Знаете -
я выхожу замуж".

Что ж, выходите.
Ничего.
Покреплюсь.
Видите - спокоен как!
Как пульс
покойника.
Помните?
Вы говорили:
"Джек Лондон,
деньги,
любовь,
страсть",-
а я одно видел:
вы - Джоконда,
которую надо украсть!
И украли.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Сьогодні Макс мені каже:
 - Мне очень нравится, когда ты так подвязываешь косынкой волосы. Когда я первый раз пришел к тебе в общежитие (це слід читати як "коли ми познайомились") у тебя тоже были так подвязаны волосы.
Макс прийшов до мене в гості 9 березня 2012 року. 24 березня, рівно рік тому ми вдвох їздили автостопом в Чернігів (і я, мля, в кедах їздила, в КЕДАХ!).
Так почався цей бразильсько-мексиканський серіал, в якому для створення повноцінного латиноамериканського антуражу бракує тільки битої посуди і десяточка позашлюбних діток. 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Макс:
 - Березовский умер..
Я:
 - а хто це такий?
Макс:
 - да ладно... Ты не знаешь?.. Олигарх такой.
Я:
 - Ну вмер. Мене, відверто кажучи, слабо гребе.
Макс:
 - нуправильно, тебе Уго Чавес гріб... 
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Макс дивиться "Післязавтра", а я пишу курсову для швістера.
Макс мене питає:
 - А где находится Голливуд?
Я, не відриваючись від монітора, голосом Мультивака:
 - Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, 31 штат, на південному заході США.
А до того ж думала про фразеологізм, як лексичну одиницю.
Звісно, нічим пишатись, що ти знаєш, де Голлівуд, але ж таке відбувається весь час. Гарно тренує вміння блискавично перемикатись між різними завданнями і лаконічно відповідати на питання.
Вікіпедія!
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Сьогодні підтверджує емпірично, що сову на жайворонка, як не старайся, не перетвориш. Зазвичай лягаю разом із сожитєлєм - близько одинадцятої вечора. Вчора ж лягла о четвертій тридцять, сьогодні прокинулась пів на дванадцяту. Весь день, попри те, що дуже багато роботи і спала я менше, ніж зазвичай, я бадьора і щаслива, в мене все прекрасно, я встигла зробити оладки, попрати гору білизни, замісити тісто на піцу, переробити купу роботи і досі маю купу енергії.
На фоні останніх кількох місяців - депресії, істерик, мрачності, втромлюваності - просто ковток свіжого повітря.
cne
queen_of_angmar: (у мєня так іван ільїч умєр)
Можете мене привітати, я десь застудила плече і воно другий день болить мене так, що я б лізла на стіни, якби то  було не плече, а то мені навіть друкувати боляче.
Сиджу, друкую одною рукою, на мене блимає незроблена робота на вчора, а мені так боляче, що хочеться плакати, а не працювати, бо голова від цього не може сконцентруватись ні на чому.
Пожалілась. Не полегшало. :((

Зате все погане завжди врівноважується добрим - мені написав старий друг, якого я сто років не бачила. Юппі!

Suddenly

Feb. 28th, 2013 03:12 pm
queen_of_angmar: (панічний пінгвін)
За час, поки мене тут не було, я випадково стала лінуксоїдом. Нетбук вінду погано тягнув, тож я встановила убунту. І така та убунта гарна-хороша, що мені вже і вінда не мила зовсім стала.
Ну і мушу сказати, що з 2010 року, коли я востаннє так глобально юзала убунту, вона зробила значний крок вперед.
Тепер на ноуті теж убунта. Доту мені тепер нема як грати, але я задоволена.
А от з МакОС в Макса на компі в мене не зрослось - досі по 15 хвилин витрачаю на те, щоб знайти потрібний файлик.

А загалом... Я живу і відчуваю щось схоже до "усі герої будуть живі, і, може, навіть колись щасливі".

Що ще? Мабуть, тільки я могла мити крани в ванні так, щоб бризнути ядучою фігнею ака засіб для чищення собі на носа. Тепер чекаю, чи не відвалиться. 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Значить так. Якщо раптом ваші друзі, чи й ви самі мешкаєте на Солом*янці і хочете підключитись до Інтернету за допомогою провайдера Batyievka.net, в жодному разі не робіть цього. Я довго терпіла, любий провайдер, але я нєгодую, патаму шо пятнічний случай став останньою каплею.
Я заплющувала очі на те, що інтернет з різних причин - пожежа, потоп, нашестя чуми, приліт марсіан пропадає щотижня на день-два, і всім там похєр на те, що інтернет ниньче людям потрібен не тільки вкантактікє сидіти.
Я заплющувала очі на те, що оператори на телефоні нічим не могли мені допомогти, окрім як супергеніальної поради (я б не додумалась) "А ви пробовалі єво (роутер) виключіть і снова включіть?".
Але цієї п*ятниці я просто прозріла.
о 9.30 ранку пропав інтернет. Я набрала номер провайдера, який знаю вже напам*ять, де дівчина на тіліфоні мене запевнила, що направить мою "заявачьку" до майстра.
о 12.30 новин на фронті не з*явилось. Я знову набрала оператора, і, о диво, в 15.30-16.00 до мене додому прийшов майстер. Майстер потряс роутером, як шаман бубном і сказав, що десь не контачить кабель і почав його обжимати в срочьнам порядкє. Я падахуєла, тому що кабель нам обжимати не треба, його з роутера ніхто не дістає. Коли внаслідок обжимки цілого кабеля інтернет не запрацював, майстер пішов в коридор, ковиятись в дроті там. Поколупавшись дві години він ВНЕЗАПНО виявив, що обірваний дріт ВИСИТЬ просто над місцем, де він дві години і колупався. Що цей прекрасний майстер повідомляє мені далі?
Далі він мені каже:
- в мене для вас погана новина, ви до понеділка будете без інтернету, бо я сам не можу з*єднати кабель.
Чьо за х**ня, пардоньтє?
Я так офігєла від цеї жизні, що аж не змогла його обматюкати і донести до його відома те, що я знаю, що ремонт кабеля займає 15 хвилин.
Поки я збирала челюсть з підлоги, майстер рєтіровался.
Я досі сиджу і думаю - що це було?

Я готова миритись з поганим сервісом, але мене дуже бісить, коли мене тримають за дібіла.
Отже, шановний провайдер, зарубайте собі на носі - я не папуас, якого можна довести до естетичного оргазму картиною обжимки кабеля. В лютому перемикаємось до іншого провайдера, бо це піздєц.

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 06:17 am
Powered by Dreamwidth Studios