queen_of_angmar: (Default)
Я тут внєзапно подумала, що в моєму виборі "ким я хочу стати" простежується певна логіка. Спочатку я хотіла бути священиком. Потім, коли мама мені сказала, що я не зможу буть священиком через форму піськи, я вирішила, що хочу бути президентом.
Коли виявилось, що бути президентом - це сильний геморой, а навколо стільки тупих людей, що постійно з ними спілкуватись я просто не витримаю, я поумєріла свй пил і вирішила стати викладачкою.
Ой, психотерапевтко моя, ми б з вами плідно поспілкувались з цього приводу, ящетаю.

Ну, поміж тим я ще хотіла бути мікробіологом,  археологом, журналісткою (недовго, к счастьям), кіберспортсменкою, лікаркою, поетесою і ще якимсь хуйлом, но це нерепрезентативно, бо не так сірьозно.
Ну, хуйлом я, впрочєм, ефектно стала вже гггггг
queen_of_angmar: (Default)
Дісклеймер: цей пост може образити почуття вірян :)

Моя одногрупниця недавно висунула цікаву тезу. мовляв, якщо ми вступимо в ЄС, нам загрожує секуляризація. (якщо що, я не думаю, що секуляризація - це щось загрозливе, це була цитата :) )
Я лічно щітаю, що навпаки, якби в роті виросли гриби нас в той ЄС таки взяли, в нас би відбувся ріст релігійності, але за посередництвом всяких правих груп.
Ну дивіться, чому я так думаю. Кажуть, що "релігійний екстремізм" термін некоректний, тому що там, де є релігійний радикалізм зазвичай є і якісь політичні проблеми (переділ територій, етнічні тьорки і т. п.).
Так ось, коли групи типу ПС нюхнуть європейського життя, де назагал засуджується (ІМХО, досить лицемірно насправді) расизм, ксенофобія і інша радість, виникне закономірне бажання вернутись к корням. А що краще легітимізує повернення до корнєй, ніж київський патріархат? Ололо, та нічого, хіба Дажбог. От і всі уніжені і аскарбльонні політкоректністю і звернуться до церкви. При чому, реально я думаю, що УПЦ КП виграє від цього найбільше.


П. С. Я знаю, що ПС назагал думає з приводу ЄС, маються на увазі "праві на зразок"
П. П. С. Я також в курсі, що ЄСом ще і не пахне, але хто заборонить мені праздниє роздуми про речі, в яких я не експертка? :)
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Я довго писала сопливий пост з любов*ю-морков*ю, а потім витерла.
Ти ніколи не читаєш мій ЖЖ.
Але якби ти це колись прочитав.
Сьогодні перше червня дві тисячі тринадцятого року. Я знаю, що все минає, а перша минає любов.
І я знаю, що зараз я закінчу працювати і обніму тебе і засну разом з тобою.
Не знаю, що буде далі. Але точно знаю, що в ніч на перше червня дві тисячі тринадцятого року я тебе любила.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Рібяткі, ви не повірите (звісно :) ), але соціоніка реально працює. Я оце сьогодні раптом роздуплилась, що мій наречений - це мій дуал. Полізла читать всякі отзиви шарючих людей на форумах - і, бляха-муха, описи жизнєнних ситуацій Гамлета і Макса.
Я почуствовала себе так, наче в нас вдома стоять скриті камери, їй-богу. Чуствую себе ілюстрацією в підручничку.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Сьогодні весь день маю настрой на вивчення околомедицинських вопросів. Читаю про епідемії натуральної віспи і вакцинацію. Віспа вимерла, конєшно, але залишається дуже повчальною для молодих поколінь (тм) в моїй особі.
В років 10-12 в мене була дуууже інтірєсна книжка з серії "Я пізнаю світ" з розділу медицина. Скільки нічних кошмарів і безсонних годин принесли мені описи симптомів волчанки чуми, холери і віспи! Як я переживала над долями лікарів давнини! Просто ух. А ще в мене була книжка "Ловці мікробів" про мікробіологів, їх досліди і діяння. Луї Пастер чомусь був моїм любімчиком.
Так от, не пам*ятаю, з якої з цих книжок я почерпнула цю інформацію, але факт залишається фактом - мене вразило, що Катерина ІІ (а в нас на западенщині в public opinion вона виглядає як Гітлер і Сталін в спідниці) видала указ, відповідно до якого всіх срочно треба вакцинувати від віспи. Ніколи не забуду, яким це для мене стало уроком: нікого не можна оцінювати однозначно! Потім я притопала з цим епохальним для себе відкриттям про будову світу і методи його аналізу до тата, який спершу не втішився, що я знайшла позитив в Катерині ІІ, а потім розказав мені, що Гілєр заснував фольксваген. Ну, цінність фольксвагена, порівняно зі щепленнями від віспи, для людства, звісно, сумнівна, але це вже інша історія.

Так от, сьогодні я відкрила для себе, що першими взагалі-взагалі щеплення від віспи робили дівчаткам в гаремі турецького султана. От тепер сиджу і думаю - чи можна це вважати розцінювати як зразок користі патріархату для людства, чи просто свідчення жорстокої людської натури, якій притаманно над кимось знущатись і суки корумповані робити щеплення тільки наложницям феодального володаря? 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Признайся, ты всегда чувствовал больше, чем говорил, друг. Незря же ты читал мне этот стих Маяковского ровно год назад.

Двери вдруг заляскали,
будто у гостиницы
не попадает зуб на зуб.

Вошла ты,
резкая, как "нате!",
муча перчатки замш,
сказала:
"Знаете -
я выхожу замуж".

Что ж, выходите.
Ничего.
Покреплюсь.
Видите - спокоен как!
Как пульс
покойника.
Помните?
Вы говорили:
"Джек Лондон,
деньги,
любовь,
страсть",-
а я одно видел:
вы - Джоконда,
которую надо украсть!
И украли.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Сьогодні підтверджує емпірично, що сову на жайворонка, як не старайся, не перетвориш. Зазвичай лягаю разом із сожитєлєм - близько одинадцятої вечора. Вчора ж лягла о четвертій тридцять, сьогодні прокинулась пів на дванадцяту. Весь день, попри те, що дуже багато роботи і спала я менше, ніж зазвичай, я бадьора і щаслива, в мене все прекрасно, я встигла зробити оладки, попрати гору білизни, замісити тісто на піцу, переробити купу роботи і досі маю купу енергії.
На фоні останніх кількох місяців - депресії, істерик, мрачності, втромлюваності - просто ковток свіжого повітря.
cne
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
За великим рахунком мені байдуже, у що люди вірять. Чесно. 
Навіть якщо вони поклоняються великому макаронному монстру чи фікусу у власній вітальні, мене це зовсім не хвилює. 
Але мене сильно напрягає, кілька речей, які часто трапляються з віруючими. 
1) Релігійні особи починають навертати мене у свою віру, хай то християнство, ктулхуїзм, буддизм чи растафаріанство, хоч ніхто їх про це і не просив. Починають мені вчісувати, що я неправильно живу і потраплю в пекло, їхній бозя добрий а всі інші бозі злі. Та ладно, очевидно, що такі люди так думають, але мені до цього яке діло? Якщо я не просила мені пояснити якийсь аспект їхньої віри, це не означає, що я соромлюсь спитати. Це означає, що мені просто нецікаво. (Це стосується, в основному, приватних бесід, скажімо, коли людина щось пояснює в блозі і в мене є вибір - читати чи ні, ставлюсь спокійно). 
Починають мені пропонувати помолитись, коли в мене болить живіт (детальніше - п. 3), голова чи свербить п*ятка, або перед стрьомним іспитом. обіцяють мені молитись за мене, коли мені потрібно, скажімо, поремонтувати холодильник і я прошу дати контакти майстра. ВТФ? Бог що, сантехнік, лікар, дисковий накопичувач і лототрон в одній особі? 

2) Релігійні особи починають вважати, що мають повне право влазити зі своєю релігією у всі сфери суспільного життя, де їм не місце. В Діми в блозі я колись наводила приклад: часом мені доводиться заходити до церкви. Іноді навіть залишатись там впродовж певного часу, якщо то вінчання чи похорони релігійних родичів, друзів чи знайомих, або я в храмі, який є пам*яткою архітектури, з туристичною метою.В храмах я поводжусь чемно і не порушую прийнятих там правил, бо я там - в гостях, це - не моя територія, це - спільна територія вірян цього храму. Тому я зобов*язана дотримуватись там певних правил повдінки, які там заведені, і не вилазити на цю штуку, з якої читають проповіді з лекціями з теоретичної фізики, прикладної політології чи заніматєльної генетики. До чого я це все? Та до того, що чомусь частина віруючих вважає цілком нормальною християнську етику в школах, богослужіння в університетах і окроплення святоюводичкою на державні свята. 
Віра - це особиста справа. Їй не місце в держустановах. Для цього є церкви. 

Користуючись нагодою передаю вітання завучу СЗШ №46 м. Львова Чунісу Я. (забула, як по батькові), який обожнював посеред уроку на водохреща притарабанити священника, який щедро поливав мене з однокласниками святою водичкою. Мені діставалось сильно, бо я сиділа за 2 партою в середньому ряду. А за першою не сидів ніхто. За словами майне лібе швестер, якій цей самий завуч викладав історію, він не гребував розповідями про те, що в учнях сидять чорти (намінутачку, тривало це по півуроку). Якісна освіта, йопт. Таким людям місце в духовній семінарії (хоча сумнівний рівень притомності цього, з дозволу сказати, педагога, з яким релігійність навряд чи сильно пов*язана, вказує радше на дурдом), а не в загальноосвітній школі. 

3) коли релігійні особи починають гребувати очевидними фізичними і біологічними законами. Твою дивізію, причащатись стапіццот людям з одної ложки негігієнічно! Хрестити дитину в сорокаградусний мороз в неопалюваній церкві в холодній воді чрєвато! Коли людині необхідна операція, їй потрібен хороший хірург, а не благочестивий священик (можливо, душевна потреба в священику в неї є, але в першу чергу - хірург)! 
коли я бачу на мамських форумах щось типу "несіть дитину хрестити, пофік, хто там купався в тому тазіку до неї і які в нього захворювання, Бог не допустить, щоб до дитини щось вчепилося" мені хочеться таких батьків стукнути по голові. Мікробам наплювати, що там собі думають мамаші з приводу того, що бог кожну ванну для їх чада чистить доместосом. Записи а-ля "Народ чумой болел,герпесом и прочими болячками и всегда все Причищались с одной ложки и Чаши.И покажите хоть одного заразившегося?" мене взагалі виносять. Це ж наскільки треба не мати поняття про медицину, елементарну! Мамам! Маленьких! Діток!
Адже ті ж релігійні догмати можна викласти так, що вони цілком узгоджуються з науковими фактами і логічним мисленням. 
І так, еволюція була. І Дарвін не каявся перед смертю. 
І нема чого нести, що вітер - це дихання бога, не треба мати людей за дібілів, дитина в другому класі здатна прекрасно уразумєть, що вітер виникає внаслідок різниці тиску. 
Отут, до речі, в розділі про мощі святого (здається) Спиридона дуже гарно, кумедно і доступно описано що цілувати мощі з тисячами інших людей - нехарашо. Для діток. сама читала в років вісім. Отримала масу задоволення.  

А мораль? А моралі нема. :)
Бо таких людей навряд чи переробиш, як і мене з моїми бзіками :)
Хоча ні, маленька мораль все-таки є. До того, що я написала, варто прислухатись, щоб не перетворитись в РПЦ. Бо РПЦ це не просто нехарашо (нехарашо всі церкви час від часу чинять) це просто феєричне безуміє, при чому, просто в нашій і сусідній країнах.

Та і просто залишатись людьми, а не конкістадорами :) 

Пост проплачен братством святого Атея, яке п*є кров християнських немовлят, мусульманських мужиків і буддистських старушок. Тільки тсссс! ;) 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Я - ідеальний отримувач подарунків. 
Якщо ви не знаєте, що мені подарувати, подаруйте харошу кніжку, і моя радість від подарунка вам забезпечена. 

Чи є якісь такі інші універсальні подарунки, і які вони для вас? М?
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Я обіцяла [livejournal.com profile] lisova_kazka назавтра реферат по неізбєжному Хабермасу, тому треба ж помаятись фігнею :)
Отже я вирішила переписати те, що нарожала минулого разу (лучі поноса ніхто не відміняє!). 

Чомусь нічого схожого ні солов*їною ні вєлікім і магучім я не знайшла. Я не великий гімнознавець, тому якщо ви зможете щось додати чи поправити, щиро подякую. 

Гімни без слів. 
В різні часи було багато країн з гімнами без слів - я нарахувала в своїх важких пошуках по цих ваших інтернетах близько тридцяти. Але сучасних, станом на 2012 рік таких гімнів набагато менше - чотири-п*ять. Вся ця інфа доступна і понятна, моя заслуга чисто в систематизації, бо народжувати міліон крєатіва після такої досади в мене сіл нєт. 
В мене вийшла така підбірка:
1) Гімн Європейського Союзу. 
Дуже кумедна історія получилась із цим гімном. Бетховен написав собі дев*яту симфонію, четверта частина якої була якраз складена під стіхі Шиллера (Ода до радості, єжелі хто не знає). А пізніше Рада Європи рішила, шо така мелодія достойна луччого, ніж філармонії і опери, і патаму нада з неї скроїть гімн Об*єднаної Європи. А щоб музика виражала всі найлуччі ліберте, егаліте і прочу фатерніте, якими європа так пишається, Шиллера трохи абідєлі і викинули з пісні слова, бо, бачте, всім понятна не ця ваша дойч, а юніверсал ленгвідж оф мьюзік. 
Read more... )
queen_of_angmar: (Default)
Внесу я і свій вклад в бурлєнія говн довкола нового вигляду френд-стрічки. 

ЖЖ, ми багато з тобою пережили. 
Любий бложику, ти був зі мною майже п*ять років. 
Ти бачив дуже багато особистого, такого, чого не знали навіть найближчі друзі.
Ти бачив мої злети і падіння. 
Коли я відмовилась від фейсбука і від Вконтакті, коли я відмовилась від твіттера - ти залишався зі мною. Коли я сварюсь чи печалюсь через Макса - ти зі мною. 
Я любовно покращувала для тебе, мій бложику, дизайни, щоб читати френд-стрічку в зручному мені форматі. 
Я пишалась тим, що в мене в друзях прекрасні цікаві люди і тим, що читаю їх так, як мені зручно, а не так, як сказав Паша Дуров чи Марк Цукерберг. Мені подобалось, що в ЖЖ максимум індивідуальності, на відміну від обезличених контактіків-фейсбучиків-твіттерів. 
Я завжди боролась з дурнуватими заявами про те, що ЖЖ помирає. 
Але, боюся, після запровадження нового вигляду френд-стрічки мені, і ще багатьом таким, як я, доведеться тебе, бложику мій любий, покинути, бо в такому форматі ЖЖ неможливо читати. Твої розробники хвацько забивають цвяшки тобі в домовину своїми оновленнями. Вони, очевидно, не розуміють, що твоя цінність, люба ЖЖшко, якраз в тому, що тебе відрізняє від Фейсбука і tumblr. І намагаються перетворити тебе на убогий клон цих сервісів. 
Я тебе любила, як жодну іншу соцмережу, любий бложику. Я готова навіть змиритись з кончєним промо і дурацькою новою формою створення запису. 
Але якщо незважаючи на всі протести тобі, ЖЖшечко моя нав*яжуть нову френд-стрічку, нам доведеться з тобою, бложику, попрощатись. 
Вже навіть якщо залишити за кадром воінствующе естетствування - просто тому, що ця, з дозволу сказати, френд стрічка, підвішує мій комп прям на три метра над рівнем неба. 
Любий бложику, я тебе любила і готова терпіти заради тебе дуже багато. Навіть LjTimes. Але ж всьому є межа. 
queen_of_angmar: (Default)
Сумно якось. Живеш собі таким досить асоціальним рібьонком, світ пізнаєш, в основному, з книжок, а в книжках - там дружба - віддана, любов - до гроба, там самопожертва це цілком ок, а не смішно і несучасно. 
В початковій і середній школі всі з тебе стібуться, бо світ ти сприймаєш через призму того, що прочитала, тільки в старшій викупають, що поки вони ганяли по двору і скубали твоїх ровесниць за косички, ти чогось та й вчилася з тих книжок, і тому тепер в тебе нема проблем з зарубіжною і укріїнською літературою, географією, укрмовою. Тим часом ти потрохи випадаєш в реальне життя, викупаєш, що добрих і поганих хлопців ніхто не нагородить і не покарає, бо добрих і поганих-то, насправді, нема. На місце однієї любові до гроба приходить інша, тоді ще інша і ще інша, ти перетворюєшся на скептика і тільки кілька раз дозволяєш собі забути про пустелю реальності і повірити, що, чорт забирай, дружба і любов цілком бувають такі, як в книжках, а твої жертви хтось.. ну, не те, щоб оцінить, так хоч помітить. 
Мимохідь вступаєш в університет, переходиш на нон-фікшин і звідти, за дитячою звичкою, черпаєш ідеальні максималістські моделі. Але часом доводиться виходити на вулиці і жити в цьому грьобаному реальному житті, де нема ні краплиночки любові, друзі міняються і йдуть, а об твої жертви, покладені під ноги іншим, ці ноги просто витирають (а що ж із ними, зрештою, ще робити, з тими жертвами, якщо вони вже під ногами?). 
Якось вчишся жити. Тільки зрідка стає так сумно-сумно і думаєш - от якби ще в школі я не провтикала того мальчіка, який любив мене так, як в книжках, чи була б в нас така книжкова любов до гроба?

Потім, зрештою, знову ж таки, попускаєшся, згадуєш, що ти не в книжці, мальчік певно давно забув твоє ім*я, номер, е-мейл, це тобі не "Кохання в час холери", де тебе, як Ферміну Дасу будуть чекати п*ятдесят три роки, сім місяців і одинадцять днів. І тим більше викупаєш, що навіть якщо ти будеш на місці Флорентіно, через стільки часу тобі жоден успіх не світить. 
Бо в реальному житті не вертається навіть те, що трапилось кілька місяців тому, вже не кажучи про стільки років. Я пробувала. Я знаю. 
І все одно, я хочу, щоб моя книжкова любов ще зі школи хоч ненадовго вернулась, а в мене був шанс обняти її і потримати голову в неї на плечі і сказати: "знаєш, я ношу твою арафатку, звісно, не п*ятдесят років, а всього п*ять". 
але вона ніколи не повернеться. Бо люди змінюються, і вже нема ні того смішного чувака, який відкривав пиво зубами і подавав мені руку при виході з автобуса, ні тої не менш смішної дівчинки з двома безжально відчикриженими косичками.

Але найсмішніше те, що люди змінюються, але історії повторюються. А життя тебе нічому не вчить. Попри те, що ти клянешся собі "наступного разу все буде інакше", розумієш, що то був "наступний раз" ти тільки після того, як він безповоротно втрачений. 

DSC00440

Фотка, якшо шо [livejournal.com profile] anonimna_ja

queen_of_angmar: (Default)
Десь пару днів тому мені срочно вночі треба було доперекладати кусок тексту. От я сиджу, панімаєте, сиджу, перекладаю, а потім думаю - нада зняти шкарпетки з балкона і повішати на батерею, бо не висоохнуть. Виходжу на балкон, іду по шкарпетки (в нас балкон довгий) і дивлюсь, а надворі туманисько такий, що за три метри вже нічого не видно. 
Я, меланхолійно вдивляючись в цей туман, спокійно і серйозно думаю: "О, дементри розмножуються..."
В момент, коли я почала згадувати, як виклакати патронуса і полізла в кишеню халата за чарівною паличкою, до мене дійшло, що щось тут не те.
 h3HkzeXC5zo
queen_of_angmar: (Default)
"Такими темпами я здурію до двадцяти" - написала в цьому бложику я, коли мені було вісімнадцять. 
Мені двадцять один. І, як не дивно, свої доволі нестійкі і розхитані шарікі і ролікі в вісімнадцять я недооцінювала (хоч тоді навіть не підозрювала, якою пічалькою все обернеться). Але це не означає, що я надзвичайно сильна женщіна. В мене просто завжди була схильність до комплексу неповноцінності і драматизації дійсності.
В двадцять один спробую бути оптимістичнішою - сподіваюсь до двацяти двох встановити їх (шарікі і ролікі) на їхні чіткі місця.
Хоча, якщо чесно, зараз я розумію, як швидко летить час, і тепер це лякає мене набагато більше, ніж всі на світі шарікі і ролікі, разом взяті. 
queen_of_angmar: (Енслін\Баадер)
По-моєму, це вже тягне на порядний такий діагноз, але я вже краще знаю в обличчя членів RAF, ніж ОО і ПР. Зараз розгрібаюсь з членами Tupamaros і, сподіваюсь досягти успіхів першого випадку, а не другого. 
Ну і да, в мене відчуття, наче все всередині вмерло - а я вперше в житті не можу нічого як слід робити. Зазвичай схоже тільки надавало сил працювати, вчитися.
Зараз я просто в прямому сенсі вивчаю Tupamaros в обличчя. Навіть статті на Вікі читати нема сил. 
Бляха-муха, якби я була в гуртожитку, то змогла б хоч побринькати на гітарі для заспокоєння. Виявляється, за те, що мій здоровий ґлузд не двинув коні на третьому курсі, коли я почувалась схоже, дякувати треба не тільки моїм дівчаткам, а і їй. 
queen_of_angmar: (Default)
Ну чому, чому якщо в світі має статись з кимось якесь дурацьке нєлєпе співпадіння, якась взагалі тупа-претупа невдача, це завжди я? Я їх що, притягую? 
Вічно я в мене як не важливий лист в спам потрапить, то телефон не пропускає дзвінків, то я забухала і не чула важливого дзвінка, то мобілку вдома забула в важливий день (ну це ладно, сама винувата), то інтернет пропав якраз тоді, коли дуже потрібний, то температура піднялась, коли треба весь день бути на ногах, то не туди лист надіслала (ладно, тут теж сама винувата). Ну і звісно, якщо чомусь настав час зламатись, то воно зламається саме тоді, коли я ним користуюсь, якщо судилось прорватись трубі\заіскрити розетці, то тоді, коли я вдома сама, якщо, блін, нашій комендантці в гуртожитку хотілось посозєрцать срач в нашій кімнаті -  то це відбувалось обов*язково за моєї присутності. До жертви мого сплєтнічанія завжди доходило тільки погане (сказане один раз в житті і зі злості). При чому, доходило не тому, що хтось розпатякав, а тому, що я забула закрити гугл-толк чи лишилась залогінена вкантактє. І в той же час завжди мала до цієї людини найкращі почуття і говорила переважно добре, а оце раз бєс папутал. Коли я красіва на мене завжди сруть голуби. Домашні тваринки взагалі полюбляють згадувати про те, що їм пора в туалет саме тоді, коли я тримаю їх на руках. Каблуки завжди ламаються, коли до дому вже надто далеко. Будильник не дзвонить саме тоді, коли конче треба встати дуже рано. Пробка, млять, завжди тоді, коли я завчасно вийшла, а за хвилину спізнення - сєкір-башка. Загубитись має саме бібліотечна, або просто чужа, ну, на крайній випадок просто моя улюблена і дорогуща книжка. Мужику, на якого я безатвєтно запала, конче треба з мільярдів жінок на цій планеті вибрати мою подругу.  Якщо я прихворіла, потрібних мені ліків завжди нема в найближчих аптеках, навіть якщо це активоване вугілля чи ромашка. Я мушу загубити гроші, які довго відкладала собі на якийсь ніштяк, провтикати якусь неважливу насправді дрібницю, яку провтикали всі, але в серйозну проблему це переросте саме в мене. Улюблений викладач\викладачка, частину пар якого\якої я пропустила, обов*язково зустріне мене не в бібліотеці, де я штудіюю розумні фоліанти, а на КМЦ, де я прєдаюсь пороку. Навіть, чорт візьми, грози, яких я ДУЖЕ боюся, влітку траплялись саме тоді, коли Макса не було вдома. 

Список цей можна продовжувати до нескінченності. Чи варто й казати,  що вся ця хрєнь завжди трапляється, як тільки-но моє життя починає налагоджуватись і я даю собі раду з наслідком навали попередніх disasters? 
Я вже просто впевнена, що якщо я колись вирішу, наприклад, вийти замуж (гигиги), то в мене в день Х одночасно підніметься температура, зламається каблук, загубиться обручка, а ще на мене насре голуб, виллється вино і захворіє хтось з родини (ттт, звісно). Ще я сяду на власні окуляри в першу шлюбну ніч, ага.  
Не допомагає нічогісінько. Я в розпачі.
Мабуть, пора змиритися і визнати, що я - хрестоматійна невдаха. 
queen_of_angmar: (Default)
Можете мене звинуватити в несерйозному ставленні до судєб русской революциї, але в мене до виборів в Амєрічкє десь такі чювства, як до якогось реаліті-шоу, я або просто шоу на кшталт Євробачення, яке одним вухом слухаєш, поки готуєш ранковий омлет. 
Мені просто більш симпатичний Обама і цікаво, що з цього приводу скаже жюрі. 

А ще я сьогодні подумала, що Буш, насправді-то не так вже і відрізнявся від Януковіча. 
queen_of_angmar: (у мєня так іван ільїч умєр)
Навєрно, пора бросіть свій марксізм і вдаритись в фаталізм. 
Весь тиждень прілєжно сиділа вдома і лічилась (а ви думаєте, чо паток слов в ЖЖ став таким широким, а?). На п*ятницю напланувала - фаєр-шоу, день народження, урок, кілька важливих зустрічей. Сьогодні таки позаймалась з Алєксандричем англійською. Ну, вроді, всьо заїбісь. 
І оце під вечір так накрило, шо в 11 ночі прийшлося срочно гнать Макса в аптеку. 
Очевидно, завтра мені не судьба переробити свої діла, побухать поздравити Юлю і пофаєрити. Найбільше, канєшно, за Юлю абідно. 
Розкажіть про випадки, коли ви панімалі, шо вот "не судьба", а то я спать не можу, нада ж атвлєчься на шось. 
queen_of_angmar: (Default)
За свою жизнь я просрала нємєряне колічєство талантів, як-то напрімєр талант до ігри на фно, талант до ріфмапльотства і талант буть нормальним чілавєком до матіматіки. Даже талант бухать, акі конь, я просрала на курсі едак третьому. 
От шойно приснився мені поганий сон і шоп успокоїтись я рішила  шото нарісовать, а память мені послужливо підсунула якусь бачену в неті міліон лєт тому картінку безімьянної сапатісткі. Шо ви думаєте - талант до рісованія за чітирі года бакалаврата і год підгодовки до ЗНО теж безнадьожно просран. 
доказатільство )

косі очі ето ше півбіди, єслі ви думаєте, шо главна проблєма в них. І не в попаданії свєта, який всігда падав неясно звідки. Главна біда в том, шо я в школі завжди лучче всього рісовала всякі драпіровкі. Тепер даже косинку по-чілавєчіскі ізобразіть німагу.
Казали ж мені в дєтстві, шо повторєніє - мать учєнія, а я не вірила. Художнік, мля.
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Антон:
але надмір сміху шкідливий
я
брітіш сайнтістс сказали? :)
Антон
не пам"ятаю хто, якийсь з класиків сказав
якийсь зануда типу Аристотеля
я
тю
і де він тепер? :)
Антон
ну як це де Аристотель
у світі сутностей!

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 02:51 am
Powered by Dreamwidth Studios