queen_of_angmar: (Default)

Найгірше в перебуванні самотою в чужій краіні - хай навіть перебування те всього на тиждень, а самота то і не самота зовсім, бо я заприятелювала з Сандрою і Анею, а ще Любка мені тричі сказав, що знає мого тата (на щастя, не згадав про моє провальне інтерв'ю з ним рік чи два тому :) ), ну так ось, найгірше в мому становищі зараз - я почуваюсь абсолютно на маргінесі, ніби все цікаве відбувається без мене. По-друге, з мене лізуть всі незагоєні травми, рани і печалі. Чи тому сприяє мішанка з мов, чи зміна графіку і вихід зі звичноі коліі, чи те, що всі моі любові, вороги і друзі зараз стягуються в одну точку, а я не з ними - я не знаю.
Хочу до мужа. Він би не зрозумів, але втішив би, я точно знаю.
Плюси -є час взагалі застановитись над тим, чи те я роблю, чи того хочу. А ще Вроцлав направду чарівний.

queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
в одній спільноті жваво йде обговорення з перевагами й недоліками життя у Львові порівняно з життям у Києві. 
І я раптом відкрила для себе, що не погоджуюсь як із більшістю аргументів "за", так і з більшістю аргументів "проти". ))
Тому я склала свій власний перелік всього, що я думаю про життя у Львові чи в Києві. :))

Як на мене, Київ кращий за Львів, бо:
1) об*єктивно, тут простіше знайти роботу
2) Тут менша вірогідність по дорозі в університет перезустрічати половину знайомих. Це має набагато більші переваги, ніж може здатись на перший погляд. Якщо йдеться про більш-менш комунікабельну молодь, то у Львові всі всіх знають і там, вибачте, переспати з кимось так, щоб це не стало об*єктом для пліток половини міста, набагато складніше, ніж в Києві. І справа не в тому, що я страшна развратніца і любителька сексу на одну ніч, а в тому, що я не вважаю приватне життя чимось таким, у що варто пхати носа купі народу. Перевага Києва в тому, що глобально (крім кількох близьких) до тебе нікому немає діла. І це прекрасно!
3) Переважно людям тут пофік, "понаєхавший" ти, чи ні, бо 50% місцевих і самі "понаєхавші". У Львові в тебе є значно більший шанс прослить "москалькою", скажімо, якщо ти з Донецька, хоч ти все життя могла щоранку виструнчившись спвати щеневмерлу і мати по всьому тілу витатуювані тризуби. Для того, щоб сприймати це спокійно, потрібне здорове почуття гумору і не менш здорове вміння забити на "прічуди" оточуючих, з чим в мене особисто, насправді, складно. 
4) Сильні патріархальні традиції. Якщо ви гей, феміністка, чи, не дай боже, комуняка, в присутності 90% львів*ян вам краще про це не згадувати. Це парадоксальним чином вживається в головах львів*ян з абсолютною толерантністю до російськомовних. Будьте готові до того, що якась бабуля може зробити вам зауваження, бо ви взимку без шапки\в короткій спідниці\не перехрестились біля церкви і вважатиме, що має на це повне право, хоч бачить вас вперше і востаннє в житті, бо вона старша. Легко нівелюється, якщо ви треплячі, глухі, або хам. 
5) Кияни рідко бачать себе носіями якоїсь виняткової місії і нечасто є переносниками месіанських ідей на тему "врятувати країну\мову\націю\трипільські горщики". В Галичан, повірте, реально часто присутній певний шовінізм (особливо в старшого покоління)
6) Будьте готові до того, що: після 10 ви РЕАЛЬНО навряд чи знайдете маршрутку додому. У Львові часто дуже смердить каналізація. У Львові часто пропадає вода. У Львові найнахабніші в світі водії і пішоходи (мої одногрупники весь перший курс витягали мене з-під коліс машин). Маршрутки їздять дуже повільно. Якщо ви звикли до київських темпів руху, нервуватимете. З іншого боку, прогулятись в пункт призначення займатиме набагато менше часу.
7) Якщо вам підзаріз ОТПРОСТОВЖЕ треба знайти у центрі Львова щось таке, чтого немає в простих магазинчиках - будьте готові їхати на Сихів чи Наукову в великий супермаркет :)
Це вам не Київ, де просто на Майдані Глобус, ага
CSC_1221

Чому Львів мені подобається:
1) Львів, в першу чергу, подобається мені, суб*єктивно, тому, що я в ньому виросла і набагато менше гублюся в просторі, ніж в Києві. Якщо в Києві добирання в точку Б для мене перетворюється на серйозний челлендж з перемальованими в блокнотик картами, то у Львові я знайду дорогу ледь не з зав*язаними очима. 
2) Львів, насправді, дуже провінційне місто. По-доброму провінційне. Це зворотня, хороша сторона патріархальності, фамільярності і всі-про-всіх-все-знаючості. Тобі частіше допоможе сусід, незнайома людина, бабулька, яка цікавиться вашою шапкою\спідницею\хрестінням біля церкви переважно робить це тому, що переживає за ваше вухо\дупцю, які ви можете простудити чи за вашу безсмертну душу. Я особисто не вважаю це великою перевагою, але, думаю, доречніше віднести це до плюсів, а не до мінусів. 
3) Набагато дешевше житло і дешевший проїзд. 
4) до Польщі - рукою подати і з*їздити туди, чи в Угорщину на шопінг і пізнавальну екскурсію набагато простіше, ніж з Києва. Те саме мушу сказати і про відносну близькість більшості міст, які люблю - Тернополя, Чернівців, Ужгорода, Луцька і Рівного. І це ж ще якщо не враховувати Острога, Олеська і... ну, ви поняли. 
5) Сервіс в останні роки відчутно покращав, щоправда, в основному, для туристів. 
6) якщо ви протримались у Львові хоча б рік, то спокійно виживете в іншому, навіть дуже здоровому (в сенсі великому) туристичному місті типу Праги, навчитесь вправно меневрувати в натовпах, пробиватись в наймаловідомішу і найсмачнішу кафешку на Різдво, Паску і День Незалежності і показувати дорогу так, щоб вас всі розуміли. :)
7) все красіве вже під рукою, не треба нічого особливо вишукувати і вичитувати, на рік-два життя у Львові доступних красот і культурних подій вам вистачить з головою.
8) У Львові театр імені Леся Курбаса, а вже сам цей факт може скасувати понад половину недоліків міста Лева. 
P1010018
Я особисто, якщо чесно, люблю спокійні міста з невеликими відстанями, малою кількістю людей, певною кількістю красот, хорошим їдлом і сполученням з близькими центрами людського існування. Наразі знайти таке місто мені ще не вдалось. Найближча до ідеалу наразі Кутна Гора.
 Але, хто знає, раптом воно десь є - моє ідеальне містечко, і воно мене чекає... 
queen_of_angmar: (Енслін\Баадер)
Я люблю купатись, і слухати музику з тіліфона. От сьогодні моя лижка мені послужливо підкинула "Мысли наркомана" Д*ркина, і я щось собі згадала, як ми з Ясочкою їздили на Дрфест в Харківську область. Ой, як же ж класно було, мушу я вам сказати. Це був початок червня, світило сонечко, дмухав лагідний, ще весняний вітерець, ми купалися собі і насолоджувались жизнью.
А коли повертались назад, ця ідилічна картина змінилась дуже кумедною, але ніфіга не ідилічною - ми сиділи в Полтаві в Маку, в якому Яся нациганила склянку окропу, яку (склянку) ми порівну розділили на Мівіну і чай, в нас було рівно 5 грн на маршрутку до гуртожитку, і Яся наспівувала "На двоих" Чижа.
Хоч ситуація набагато більше нагадувала Ясею ж придуману фразу "в кармане джинс без трех рублей... три рубля".
Якось, поки ми жили і мандрували разом, в нас ніколи не було достатньо грошей, але на постійно траплялись добрі друзі, попутники, заначка в розмірі 20 грн на картці Привату видавалась космічною сумою, яку ми тратили на 300 грам черешень і мінералку, чи ще якісь непотрібні, в принципі, "ізлішества". 

І от що я зараз мушу сказати - завдяки Ясі моє "голодне студентство" (3-4 курс, якщо точніше) було найщасливіши періодом мого 21 року життя. Я знаю, що може потім буде краще, але ніколи не буде так безбашено, незабутньо і пофігу на все, як було тоді. 
Зараз я чітко розумію, що без Ясі найкращі моменти мого студентства не були б такии. 

Я сиджу в Києві і чекаю, що Яся приїде в суботу і ми разом підемо на "Хобіта". Я ніколи не проміняла б "Хобіта" з нею на "Хобіта" з кимось іншим. 

Зрештою, тільки Яся завжди з розумінням ставилась до моєї звички триндіти під час перегляду фільмів
z_d91e5847
queen_of_angmar: (Default)
Ітогі дня:
Із пічального:
1) Відень показав мені, що усну німецьку я начисто розівчилась розуміти. Ну, але базарити ще можу, принаймні не чекала від себе, що зможу видати фразу "Еншульдіґен зі бітте, іш шпрехе дойч ніхт зер ґут, каннст ду енгліш шпрехен?" без підготовки, а не "Іш ферштеє ніхт". гг. З перервою-то п*ять років в заняттях. Не дуже інтенсивних і без особливого ентузіазму, ага.
2) Треба собі знайти якийсь спікінг клаб англійською, при чому терміново. За рік без регулярної практики заімєла мовний бар*єр. От странно, бо своєї ламанєйшої німецької я ні грама не стісняюсь. 
Із пріятного:
1) Письмову німецьку я розумію добре. Дуже навіть, якщо зважти на написане вище. Буду тепер дивитись німецькі фільми  (я про Айхінгера і Фассбіндера, а ви про шо подумали?) мовою оригіналу. Ще б було більше німецькомовних фільмів з Себастіаном Кохом, я б вмерла від щастя.
2) В мене тепер є чашка Старбакс і Макс не буде страдать від того, що я позичаю його ггг
3) по дорозі дочитані "Дракони Вавилону"
Ну, про прєлєсті Відня писати не особливо буду, бо ви там або були, або обов*язково побувайте, бо місто прекрасне от і до, тут слова ізлішні. Ну і от вам ше одна фоточка мене у Відні, ага. Це біля музею природної історії (це адекватний переклад?) такий мілашний слоник стоїть. 
IMG_8105
П.С. Штрудель був вище всяких похвал :)
queen_of_angmar: (Мандри)
Я іноді аж шкодую, що в цій ЖЖшці нема тега "шозалюди", ну, чесно.
Їхала до Києва вчора вночі. Потягом.  Місце - бокове, біля туалету. Нижнє. Заходжу в вагон, сидить там мужчіна. На вигляд цілком здоровий, років 45-47. Кажу "Добрий вечір". Він мені з таким виглядом, наче я всю йогго родину перерізала: "Для вас, може, й добрий, для мене не дуже" (я піднімаю брови. Пауза. Німа сцена, таксказать). Через кілька секунд мужик порушує мовчанку: "Ти не хочеш помінятись зі мною місцем?" (курва, так не люблю, коли мені "тикають" незнайомі люди). Ще раз піднімаю брови, питаю: "А ви ярий борець за гендерну рівність (бо в нас на западенщині гендерну рівність розуміють, як "загнати жінку в найнезручніші умови з криками "нувонажфеміністка")?". Він мене починає задовбувати "ну пажялуста, лалалала"... При чому, без жодних конкретних причин, чому ж я маю поступитись йому своїм законним місцем на нижній полиці. Не витримую, кажу "Та хуй з вами Добре, поміняюсь, тільки не чіпайте мене більше".
Втикаю в вуха навушники, мєдітірую. Мужик почина мене штурхати. Я знімаю навушники з явно невдоволеним виглядом. Він починає навалювати мені про свою доньку і ще якусь нєвєдому хуйню і своє важке життя. Відповідаю ввічливо, але односкладово. Врешті, помітивши, що я не горю бажанням з ним спілкуватись, мужик на мить затикається. Я використовую цю хвилину, щоб припасувати навушники на місце. Відкидаюсь на спинку, мєдітірую. Мужик знову мене штурхає і навалює про нещасливе життя. В мінуту малчанія я знову швиденько втікаю до Брюно Пельтє. Така картина повторюється разів три, після чого я йому прямо пояснюю, що не маю настрою спілкуватись І ХАЙ ВІДЧЕПИТЬСЯ ЗАРАДИ ВСЬОГО СВЯТОГО. Одягаю навушники. Він ЗНОВУ мене штурхає. Я сиджу і роблю вигляд, що не помітила. Штурхає ще раз. І ще раз. І ще раз. Коли штурхнув боляче і я заволала на нього таким благим матом, аж збіглись чуваки, які бухали в сусідньому купе, таки відчепився.
Мораль - існують особи, до яких інакше, ніж матом не доходить. Шозалюди.
queen_of_angmar: (Мандри)
Я щойно вернувся до себе на Туполєва. Є дуже багато всього, про що я хочу написати, але в мене нема сил, тому я просто посплю, а ви завідуйтє без довгих опусів і фоток, бо в мене був тижден моря, сонця і кохання)
queen_of_angmar: (Default)
Це, напевне, наслідок якогось злісного не то грипу, не то нервового зриву, який підкосив мене минулого тижня так, що я майже три доби проспала з температурою, але сьогодні мені всю ніч снилось, що за мною ганяється викладач із зовнішньої політики України (сьогодні іспит був) з льодорубом і вимагає, щоб я відповіла на 18 і 33 питання. 
Чим чорт не жартує, вивчила. 
Попались 26, 43 і 47. От засада - і вір після цього снам. Незря ж цей викладач в реальній жизні лінується не те, що ганятись за кимось, а навіть вислухати відповіді на іспиті до кінця :)

З прекрасним мущіною ходила на "артиста". Фільм так собі, музика гарна, мущіна, повторюсь, прекрасний. 
Не можу дочекатись на вихідних, бо маю їхати стопом в Білорусь. Сподіваюсь не потрапити в застінки їхнього КГБ :) 
Два іспити і одна здаравєнна робота відділяють мене від сбичі мєчьт. 
queen_of_angmar: (Мандри)
Останні кілька днів завдяки західним ліберастичним фондам тусила я в Донецькій області, і трошки погуляла по Донецьку. І як корінна западенка відповідально заявляю, що це - прекрасне місто, де всім плювати, що ти щебечеш українською. 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Плани на 2012 рік:
Забрати все хороше з 2011, а це 
 - Більше цікавої музики щодня - хоча б один новий трек
 - Подорожі, подорожі, подорожі. Якщо не до кінця бакалаврату, то хоча б до кінця року нарешті побувати в усіх обласних центрах країни У. Молитись за Ясіне здоров*я і бажання їздити далі. 
 - Дбати про друзів. Не завтикувати, бо через завтики і запої часто пропаждають на час дуже дорогі люди. Дай Боже, щоб не назавжди.
 - Провести серпень в Криму. Або хоч його частину.  
Нового:
 - вступити на магістерку. Якщо вийде - за кордон (хоч не надто і хочеться). Якщо ні - в Могилу.
 - зробити закордонний паспорт і нарешті вибратись в бік Європи, а ще в другий бік. Пора нарешті подивитись на Пітер і Мінськ. Скільки можна про них безплідно  мєчтать, ну правда!
 - більше цікавих фільмів - до кінця року щоб кількість на i check movies сягнула тисячі
 - зменшити кількість вживаного алкоголю. Досить вже пиячити, акі лошадь. 
 - покращувати свої скіли в мовах. Мови все ті ж.

Ну і ще бажано було б почати більш-менш стабільний дохід отримувати, гітару і фаєр не кидати, звісно, ну і, очевидно, хоч сяк-так налагодити особисте життя, знайти якесь мешкання на випадок "упс, ви не отримаєте гуртожиток, бо ми кончєна могилянська адміністрація", пережити ідіотське Євро, захист диплому і багато, багато не дуже приємних клопотів. Пережити і зробити вигляд, що їх ніколи й не було. 
queen_of_angmar: (Мандри)
Три дні в Острозі - це було прекрасно. В мене не залишилось жоднісінької фотографії, але, поза тим, цю засніжену спонтанну казку я запам*ятаю надовго. Дякую за цю мандрівку свому супутнику і дівчатам з 10 квартири :)
queen_of_angmar: (Default)
Раз ниньче модно підбивати підсумки 2011, то я, напевне, не відставатиму від мейнстріму)

Січень - Мене люблять, а більшого й не треба. Пиятика зі сльзами в стилі "Галі знову 16" на Новий Рік. Веселе Різдво вдома. Стрижка - вперше за роки. Тусовки на кухні до ранку. 


Лютий - Сублімуємо по-чорному. Вибори до СК, і глибокі пізнання в сфері кількості бруду, який можна лити навіть з таких дріб*язкових причин. Довгі істерики Кульчицькому в коридорах.
Дилема в*язня на практиці. Навіть фоток нема, викинула цей поганий лютий з жизні нафіг. 
Березень - Насунулась задниця з навчанням. Курсова, розтоптані окуляри. Сварки довкола ПД в СК. Після того я так і не стала нормальним членом сімки - досі фрік якийсь. Перший стоп після довгої перерви. 

Квітень - Потрохи розгрібається купа гавна. Захист курсової, перший незарах. Повернення до фаєршоу і лаження по дахах. Яся - супєрженщіна, і це асазнаніє мене дуже тішить.  
Травень - Місяць культурного просвєщєнія. Виставки-тіатри-кніжкі. Старе Місто.Чергова революція преси. 
Червень - ДрФест. Київ ФаєрФест. Конвокація і дуже пічальна конвокація ФІ. Багато, багато прощань.  
Липень - Віхи і одна дуже хороша людина, яку знаю дуже давно і знову знайшла - Філя. Стоп до Ямельниці - один з найприємніших цього року і пляшка з-під віскаря. яка досі валяється в мене вдома :)
Серпень - найкращий місяць літа. Крим, стоп з Ясею, Фіолент, Сарич, несподівана зустріч в Ялті, чудовий Вася і пиятика на Ай-Петрі, купання голяка в Лисячій Бухті. Усвідомлення. як гарно носити на лівій руці обручку,коли ви - двоє симпатичних дівчат-мандрівниць :)
Вересень - прощання. Тепер я знаю, що назавжди. 
Жовтень - Дуже багато хворію. Випадкові статеві зв*язки і відчайдушне бажання любові. Новий Рік 201-204. Ми ще не знали, що то остання наша пиятика саме там і саме такими. 
Листопад - Тернопіль - тренінг з фаєршоу - мій ідеальний день. Нова кімната, день народження, де є саме ті, хто треба і знайомство з мущіною мічти. 
Грудень - коротко - Сплін-Чиж-Агата Кристи. Багато гітари. Хороші друзі. Нарешті я знаю, чого мені хочеться, і які люди повинні бути біля мене. 

Цей рік був важким. І важко сказати - гарним чи поганим. Але дуже повчальним. І з нього назавжди я залишу собі липень, серпнь і листопад. Все. Надто мало - і надто багато - чверть. Людина року - однозначно Яся. Мій ідеальний попутник, ідеальна сусідка і найкраща подруга.  Напій року - сухе массандрівське вино. Стан року - втома. Текст року - важко вибрати, але. радше, щось Майнхоф. 
Дякую всім, хто був зі мною в цьому році. Будьте завжди. 
queen_of_angmar: (Мандри)
Я зрозуміла, чого мені терміново треба. Я цілий місяць не бачила нових місць, з часів вінницького фонтана. 
Якщо я собі хворію і при цьому бачу нові місця, не чуюся такою нещасною, ніж як сидячи вдома. 
Я мандрівний філософ, в мені живе Остап Бндер. Отак. 
queen_of_angmar: (Default)
Одного разу в нашому автостопі Кримом нас підвозив барабанщик одного культового російського хеві-гурту. Вже постфактум ми з Яською дружно вирішили, що він - найадекватніший в світі мужчина. Він вчив нас пірнати вниз головою, дивувався, звідки я знаю російську і просив перекласти те, що ми казали одна одній українською. Ми пиячили з ним високо під небом, дивились на нічне місто під нами, а він розказував якісь свої історії і казав Ясі, що на неї схожа Чичеріна.  Він був з Москви і любив їздити в Крим. До зустрічі з нами вважав, що всі дівчатка, які їздять стопом сплять з водіями і один Бог знає, чому він нам зупинився на свому велетенському сріблястому доджі, бо трахати нас в нього в планах не було. Він питав нас, чому ми не матюкаємось, і дбав, як про двох прибацаних доньок, які відбились від рук і замість того, щоб жити в готельчику і спати з мальчіками-мажорами, їздять стопом, сплять в наметі вдвох і не планують нікого знімати. І не через орієнтацію. Просто двом придуркуватим панкуватим дівчатам так класно вдвох, що їм не обов"язково хтось потрібен.

А ще одного разу нас підвозив водій, який еж не міг зрозуміти, звідки корінна львів"янка знає російську. Сам був київський. Казав, що всіх львів"ян, хохлів треба приставити до стінки і розстріляти. То був перший випадок, коли я почала сперечатись з водієм, який мене підвозив. 

А ще раз нас віз дядько, який бризкаючи слиною від ненависті розказував нам, що готовий передушити всю молодь, а особливо дівчат-стоперів. Розказував, що наші з Яською хлопці нас не люблять, раз відпускають відпочивати вдвох. То був перший раз, коли я бачила, щоб Яся так гризлась зі старшою людиною. 
Я веду до того, що національність, вік і навіть стереотипи не мають значення. Важливо тільки те, наскільки ти готовий їх змінити і наскільки готовий прийняти інших людей, не зважаючи на всі свої думки про соціальну групу, до якої вони належать. 

queen_of_angmar: (Мандри)
Стою на узбіччі, ловлю машину. Яся сидить збоку на рюкзаку. 
Машина не ловиться. 
я:
 - Знаєш, Ясь, я себе просто зараз почуваю так, як якийсь дорожній знак. 
Яся:

 - Здається, ти знак "зупинка заборонена"
queen_of_angmar: (Мандри)
 Для тих, кому набридли мої автостопні опуси )))

 

 
   
queen_of_angmar: (Мандри)
10 золотих правил - з мого 4-річного і  річного досвіду [info]yasyay  - від щирого серця :)
Власне, 10 правил )

Доповнюйте, користуйтеся) 
queen_of_angmar: (Мандри)
10 recej, jakyh mene navchyv avtostop )
A shche je 11 rich, pro jaku ja pidozrivala, ale teper znaju napevno - v nameti bilia trasy pid shum mashyn ATLICHNO spytsia :)
queen_of_angmar: (Default)
1) Дорога з виснажливого способу дістатись пункту Б перетворюється на цікаву пригоду
2) Не потрібно довго планувати і брати квитки заздалегідь. Захотів - поїхав. 
3) До речі, про квитки. Ніколи не почуєш "квитків нема". Машини на трасі є завжди. 
4) З цієї ж причини ти не залежний від розкладу руху транспорту. 
5) Це переважно набагато швидше ніж їхати потягами чи маршрутками. 
6) Це безкоштовно. 
7) Ніколи не натрапляла на хамство, яке з боку провідників і водіїв гром. транспорту, або супутників супроводжує майже постійно. 
8) Автостоп - як лакмусовий папірець - щось потипу гір Висоцького. Якщо з людиною кльово стопити - вона надьожний мужик. 
9) Це не нудно. :)
10) Завжди знайомишся з людьми, часто зустрічаєш таких, від яких є чому навчитися.
В автостопу є тільки один недолік - трохи стрьомає їздити стопом одоній. Але за наявності Ясі ця проблема легко вирішується :)
queen_of_angmar: (Мандри)
 Щойно переступила поріг хати.
Попри мої нарікання в попередньому пості, стоп з Андрієм видався на славу. 
Особливо нам пощастило по дорозі назад - біля Ямельниці, де дорога паскудна і порожня, як виметена, ми з першого разу зупинили дядечка, схожого на Брюха, який завіз нас простісінько до Львова. 

Сьогодні я купаюся, пакую в рюкзак 5 футболок, шорти, купальник, рильно-мильні причандали, пої і спальник і вирулюю до Ясі в Вінницю, звідти в Крим. 
Нє ждітє мєня. 
суперженщина )
А, ледь не забула - зі спостережень останніх днів - по-перше, я безрідна космополітка - і це не гон, як я до того думала, а доконаний факт.
По-друге, скаржаться на "молодьож" переважно противні старі хричі, а милі старші люди нічого не мають проти юного покоління. 
Отак.
 

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 06:18 am
Powered by Dreamwidth Studios