queen_of_angmar: (Default)
Я не дуже добре розумію, чи це така штука в західній культурі, чи в слов*янській, чи в якій, але мене неймовірно бісить одна річ, яка в романтичній літературі називається "все було зрозуміло без слів". 
Це не українська фішка, точнях, бо прохавала я її, коли читала Сапковського "Відбмак. Останнє бажання". Ну от дивилися вони один на одного, і все було ясно без слів. Та не ясно мені без слів! Як читачка з багатою фантазєю я собі навидумувала десяточок сюжетів і пояснень того, що відбувається, а для подальшого розгортання сюжету важливий один-єдиний варіант. І цим двом чмирям, які вели телепатичний діалог може, все без слів і ясно, але мені потім треба добре постаратись, щоб вибрати зі своїх варіатнів "без слів" один. 
(всі подальші історії відбувались з різними мужегами. Я говорю про мужегів, бо я, йопти, гетеросексуальна жінка, а не тому, що я ненавіжу мужиків)

***
Або от з мужиками. Я лічно людина пряма, і якщо мене запрошують на чай з печеньками, я чую це "давай вип*єм чаю з печеньками". Якщо мене запрошують дивитись фільм, я це чую "давай подивимось фільм". От у якому альтернативному всесвіті це означає "давай потрахаємося?". А потім обіжаються, що ніякого сексу не буде. Так поговорили б зразу - я  зекономила і свій, і ваш час, дорогі мужегі. Як показує практика, ніхто за прямоту ще не діставав в вухо і не ставав об*єктом осуду подружань.

***
От був у мене колись йобарь. Я їй-бо, не брешу, місяць намагалась добитись від нього відповіді на питання, як можна окреслити наш гмгм.. зв*язок, а то якось негарно виходить - не ясно, чи то ми просто займаємось сексом раз на тиждень, чи там якісь чюйства прісуцтвують, чи яка хрєнь (при чому, уяснити діла було в йобаря ж інтересах, мені від нього вєрность до смерті і любов до гроба нафіг впала). Так от, не добившись внятної відповіді, я вирішила, що це просто сєкс, атлічно себе чюйствовала, поки не запала на іншого мужика і перестала заніматись сєксом з йобарьом. Так він потім на мене обідився, бо виявилось, що я зла, жестока і його кіданула напрімєр. 

***
"Я обідився". І тішина. А на шо ти обідився, якого хрєна ти два дні зі мною не говориш, яка муха здоровенна тебе вкусила, мені має сказати, напевно, гордий блиск твоїх очей?  тот ше слава богу, якщо царственний язик повернувся сказати "я обідився". Сам шик - це уход на кілька днів в сині далі. І трубку я не бару, на е-мейли не відповідаю, і  срати взагалі хотів. І хто тебе знає, чи то ти таки обідився, чи в тебе весна в жопі заграла, чи ти просто хочеш пару днів один побути. Озвучити це - надзвичайно складно, простіше город скопати. 

***
Опять же, про сєкс. Откуда я знаю, що тобі нравиться, а шо нє? Чи ти хочеш сказати, шо всім мужикам і женщінам нравиться одне і те саме? Так я шойно тобі сказала, що то, шо зводило з ума твою колишню в мене визиває тільки приступи лоскоток. 
А тобі розказати, що мій колишній любив? А ти увєрєн? Бо то був мужик вісьма і вісьма позбавлений комплексів... 

*** 
Мені бачиться, що це проблема вдовбаного непонятно ким з дитинства в голову концепту "розуміння з півслова" і "читання думок", який подається, як неймовірно привабливий і неодміннний елемент настоящих чюйств тм. На жаль (чи то пак, на щастя), всі ми ростем в різних умовах і очевидні для нас речі (йопти, кеп на марші!) відрізняються. 
Корочі, люди, говоріть, бо будете страждати від "мене ніхто не розуміє" до скону. 
queen_of_angmar: (Default)
Я тут внєзапно подумала, що в моєму виборі "ким я хочу стати" простежується певна логіка. Спочатку я хотіла бути священиком. Потім, коли мама мені сказала, що я не зможу буть священиком через форму піськи, я вирішила, що хочу бути президентом.
Коли виявилось, що бути президентом - це сильний геморой, а навколо стільки тупих людей, що постійно з ними спілкуватись я просто не витримаю, я поумєріла свй пил і вирішила стати викладачкою.
Ой, психотерапевтко моя, ми б з вами плідно поспілкувались з цього приводу, ящетаю.

Ну, поміж тим я ще хотіла бути мікробіологом,  археологом, журналісткою (недовго, к счастьям), кіберспортсменкою, лікаркою, поетесою і ще якимсь хуйлом, но це нерепрезентативно, бо не так сірьозно.
Ну, хуйлом я, впрочєм, ефектно стала вже гггггг
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Я думала написати це на фб, але на півдорозі зрозуміла, що воно якесь надто особисте.

На одному з предметів нам дали завдання - придумати концепцію власного інтернет-радіо, цільову аудиторію і т. д.
Я собі вирішила, що для активних людей старшого віку якогось гарного радіо, де би крутили не тільки бесконечные истории о вечной любви, гороскопи і трансляції з Верховної Ради нема і стала думати над цією ідеєю.
А потім я натрапила на пісеньку, яка мене мало того, що вибила з колії (наскільки мене можна ще більше вибити з колії) на кілька днів, так ще й зіпсула мені ідею мого радіо. Бо ця мелодія на чотири чи п*ять акордів з  банальними словами про алмази і іржу на моєму радіо просто мусить звучати.
сиджу, плачу, хочу в гуртожиток. Чомусь на блок 905-908.
Коного разу, коли пісні починають дуже міцно асоціюватись з чимось у власному житті, треба бити себе по руках. Чи може, краще, по вухах?
Треба було б взяти підлітків, а не бабусь. Для підлітків радіо з не тиц-тиц-тидиц наче теж нема.



П. С. Щоб так не вийшло, що я тільки нию, вчора зробила 100500 аналізів крові.
Чорт візьми, та я здорова, як бик, якщо на них дивитися. Навіть білірубін, який був трішки підвищений в червні, прийшов в норму. Ура-ура, хоча б в крові какашок всяких нема :)
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Дуже сумно, що про найщемкіші відчуття написати завжди бракує слів.
Осінь, коньяк, Хомський, RAF, кіт, обшитий деревом балкон - і це все переходить в світлу-світлу і дуже холодну зиму. Дуже парадоксально, але та квартира - то єдине, що я чітко пам*ятаю від листопада до лютого. Зима 2010-2011, важка. Прикра, безвихідна і, знову, яскраво-світла.
Той час був якийсь дуже наївний, дивний і я навіть не знаю, чи шкодую, що він був в моєму житті, але кожного року(ну, три вже набралось), коли опадає листя, стабільно про то все згадую - на рівні образів, запахів, відчуттів. Воно ніколи не виникає, як цілісна картинка, тільки клаптики. І мені навіть плакати хочеться від того всього, і того, що я не знаю, як їх правильно все, що я бачу, описати, щоб реципієнти зрозуміли, яка насправді була та пізня осінь і зима 2010-2011.

Бо то було з одного боку якось дуже сумно і безнадійно, а з іншої - карнавально, як остання гулянка смертників.
І от, три роки потому, відчуття приреченості в мене те саме, а от карнавальності вже нема. І коньяк я вже не п*ю.

І я, зрештою, навіть можу зрозуміти, чому мужу моєму в місцях, які могли стосуватись тої зими, завжди було некомфортно. Бо зима 2010-1011 була чимось настільки іншим від того, що він знає. Якщо я навіть собі не можу того пояснити.

Я іноді навіть боюсь, то завжди залишиться тільки моїм, таким, яким я  ні з ким не зможу до кінця поділитись.
І мене десь на старості роздавлять не безгрошів*я і екзистенційна туга як така, а спогади про зиму 2010-2011
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Нарешті маємо наші весільні фотки :)
Якщо комусь цікаво позирити на трошки з них, запрошую під кат.
Дякуємо [livejournal.com profile] olenkasergienko!
чуть-чуть фоточег )

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 02:51 am
Powered by Dreamwidth Studios