queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Мені відписав професор Вайнберг.
Я його книжки за порадою свого чудового наукового керівника читала, коли писала диплом :)
Написав мені, що, скоріш за все мені нема сенсу іти на ще одного мастера, можна зразу іти далі, від чого я нємєдля ледь не впала в обморок взагалі (хоч на ще одного мастера все одно піду :) ).
Щоб ви розуміли, я почуваюсь так, ніби це мені відписала, скажімо, Лана Дель Рей чи Валентина Терешкова :)
Крига скресла, в мене все вийде, я скоро-скоро буду жити в Омєрічкє, обов*язково!
...Як мене легко зробити щасливою, одначе :) 
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Надибала цікаву статтю британських (чи американських) учоних
Де учоні ці пишуть
Clearly, the contributors to EGR [Evolution, Gender, Rape - книжка, де порвали на куски, як тузік грєлку теорію цих горе-учоних, прим. моя] still see culture as both separate from biology and capable of determining, or nearly determining, human behavior, including behavioral differences between males and females
Так і захотілось цим учоним написати листа з детальним описом культур з альтернативними моделями фемінності і маскулінності, які існували в історії планети Земля. Їх чекав би серйозний сюрприз. Щодо biology, яка детермінує людську поведінку, including differences between males and females. Чи може вони під поведнковими відмінностями мали на увазі те, чи пісяють люди стоячи и сидячи? Хоча, тут теж мимо, наскільки я пригадую, моделі пісяння в історії людства теж різні траплялися.
Це я до того, що навіть британські і американські учоні, які не роблять крос-культурний аналіз ризикують виставити себе повними дураками, ось так.
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Смерть - це явно не найприємніша подія, яка чекає на нас. На моє найглибше переконання, саме через страх смерті така кількість людей вдаряється в релігію.
Очевидно, що смерті часто передують хвороби, закінчуться все горем і плачем близьких.
Так от, що мене відверто бісить - це намагання зробити на смерті бізнес.
Помер Рей Бредбері - ололо, всі журнали і газєти не минули нагоди понавипускати пафосних цитаток для тих, хто ніколи не читав але щось чув, особливо про освіту в бібліотеці, для олухів, які вважають "я і без книжок крутий філософ".
помер Борис Стругацький - і тут же .... тадада-дам-тадам! нікому непотрібний український переклад Братів Стругацьких на почесному місці в книгарні "Є"!
Мертвих зразу зачисляють до святих чи грішників, але завжди знаходиться бізнесмен, який до цього докладається. Скажіть, скількох із вас стурбувала б смерть Чавеса, Каддафі, Бін Ладена, Саддама Хусейна, якби не медіа-істерія з приводу цього?
Скількох стурбувала смерть Віслави Шимборської? А, нікого. Про неї не писали в українських газетах і інтернетах, а вона, між тим, була чудовою поеткою. Хто бурліл на весь пострадьянський інтернет з приводу смерті Гаррісона? А й справді, навіщо, якщо так близько помер Стругацький.
Кого сильно схвилювала смерть Еліонор Остром, Оскара Німеєра чи Еріка Хобсбаума?
Вам щось говорить ім*я Ендрю Хакслі? ні-ні, це не той, що щось там про новий світ писав. А й справді, а для чого, якщо Вітні Х*юстон теж померла і можна так гарно поскарбіть на стіночці вконтакті за нею!

Люди! Дістали постити смішні картінки з Уго Чавесом!
Якщо ви політолог чи історик - вам простітєльна аналітика (навіть скоропальна) з цього приводу. Але якщо ви прочитали це ім*я позавчора на корреспонденті чи у френд-стрічці, по шуріку почитали щось в Вікі і тепер вважаєте себе експертом в венесуельській політиці? Ой-вей, а думаєте, що Каракас - це затока в Африці.
Я в жодному разі не думаю, що Стругацький, Вітні Хьюстон чи Рей бредбері заслуговують на добру пам*ять менше, ніж Остром, Німеєр чи Шимборська. але люди, ну скільки ж зі смерті можна робити шоу, правда? Дістало. 
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
1) Генри Лайон Олди
Одиссей, сын Лаэрта


Можете думати про мене, що завгодно, але Олді я люблю і переспіви давньогрецьких міфів у них цікаві. Не буду сильно спойлити, просто напишу, що читати про "мужа хитроумного, преисполненного козней различных и мудрых советов" буде цікаво навіть тим, хто оригінальну "Одіссею", як лічно я в дитинстві, зачитав до дірок. Дуже оригінальний і класний твір, і взагалі ідея гм.. переповісти міфи по-новому приводить мене в щенячий восторг. Переповідати сюжет нема змісту, адже хоча б згрубша він відомий усім, скажу тільки, що Олді чудово вдалось водночас зберегти певну казковість і зробити Одіссея більш "земним" за оригінальну версію. 

Будьте уважні! Книжка не для дітей. Мама в захопленні, брату тринадцяти років не дає читати поки що :)

2) Лев Осповат
Диего Ривера


Одна з моїх guilty pleasures - книжки з серії ЖЗЛ. Книжка про Риверу саме з неї :) 
На відміну від аналогічної книжки, наприклад, про Че, де марксізм-лєнінізм радьянського зразка ллється з кожної сторінки нестримним потоком, пропаганда в цій книжці виглядає дуже стерпно, тільки на кількох останніх сторінках, де автор розповідає про другу подорож Ривери до СРСР, трохи ріже очі. Загалом мені сподобалось. По-перше, дуже гарно описані творчі пошуки Ривери (так гарно, що я нарешті зрозуміла кубізм), по-друге, книжка захоплює, читати не стає нудно, по-третє, легко і цікаво подані світоглядні принципи муралістів, пояснена їхня відмова від станкового мистецтва.
Ще більше переконало мене, що на Риверу треба поїхати і побачити на власні очі :) 
Повне ім*я Ривери, на відміну від Че я так і не запам*ятала, на жаль. 
Що здивувало - автор в кінці книжки висловлює подяку тим, хто поділився з ним своїми спогадами про Риверу. І серед цих людей не хто інший, як Жоржі Амаду. Вкотре переконуюсь, що ЛА, напевне, велике село, де всі всіх знають :)

Що не сподобалось - пікантна історія з Троцьким взагалі не згадується. Троцький взагалі згадцється всього один раз, і то досить зневажливо.
Хоча, судячи із дати виходу книжки, воно й не дивно. 
pic152

3) Джуліан Ассандж
"Неавторизована біографія"

Моє чутке серце грає зі мною злі жарти. Почитала я спогади Ассанджа і зрозуміла, що навіть моя дуже помірна критика Вікілікс про "життя в реальному світі" і виправдання всяких пентагонів - то фуйня, треба повертати собі здоровий ідеалізм.
Читається на одному подиху, Ассандж викликає симпатію. 
Виникає, цілком закономірно, думка, що коли в державі починається звіздьож про патріотизм і прочю нравствєнность, значить, щось в королівстві Дацькому пробзділось, і десь це дацьке королівство хоче тебе... скажімо літературно, обвести довкруг пальця. 

Не сподобалось:
шановне видавництво "Темпора"! Я дуже ціную те, що ви у стислі терміни перекладаєте те, що до нас доходило би ще сто мільйонів років!
Але:
1) суперобкладинка жахлива. Фото Ассанджа на ній - напевне, найневдаліше зі всіх, які я бачила в інтернетах.
2) Якщо перекладачі вже з пронтом перекладають "Айнштайн" і "Ґуантанамо", то, може, варто витратити трошки більше грошей не на суперобкладинку, а на коректора, який, принаймні, узгодить всі прикметники з іменниками і повиправляє очепятки?
Це не одиничний випадок, мушу зазначити. На "Новини пласкої землі", де зустрічаються конструкції на зразок "там з однаковою вірогідністю можна зустріти репотрера, як корову", я вже жалілась в цій уютненькій.
3) я готова переплатити 20 грн за книжку, яку буде приємно тримати в руках. Терпіти не можу цей сіренький папір, бррррр. Думаю, більшість із тих, хто читає щось нормальне, а не Люко Дашвар, будуть зі мною солідарні. 

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 02:49 am
Powered by Dreamwidth Studios