queen_of_angmar: (Default)
Всім привіт. Мене звуть Галя, мені 22, і я дуже розумна жінка :) 
Ви можете знайти мене в ЖЖ по ніку witch_leticia. Там мені перестало подобатись, тому я перебралась сюди разом зі своєю любов*ю до фентезійного пафосу і різної нечистої сили. 

Я люблю светри-кенгуру, Ясю, маму, сапатистів і сир з редискою. 
Я не люблю шоколаду, погано вичитаних текстів, футболок з Че і Ліну Костенко. 
Я терпіти не можу ВО "Свобода", всяку муть про расову чистоту і коли мужчини стверджують свою маскулінність, гиркаючи чи піднімаючи руку на жінку. 

Я додаю Вас в друзі, бо мені дуже-дуже-дуже цікаві Ви або Ваш блог. Рідко коментую, але завжди уважно читаю.

Тут рідко є серйозна аналітика чи новини, частіше - лічна жизнь і бесценні размишлізми аффтара. 

Дуже багато фактів про мене - тут
  Перед тим, як мене зафрендити, прошу прочитати - оце

Увага! В моменти злості чи поганого настрою аффтара, рівень ненормативності мови цього блогу може стати причиною істеричного припадку у прихильників комісії з питань моралі.

 
queen_of_angmar: (Default)

Ще на третьому курсі прочитала я, значить, книжку Пауло Фрейре з чудовою назвою “Педагогіка пригноблених”.

Дісклеймер: коли йдеться про “педагога” і про “учнів” їх не треба сприймати в вузькому значенні "вчитель в класі-школярі" чи "викладач-студенти". Тут ідеться радше про владні стосунки.

Однією з центральних ідей в цій книжці була теза, що педагог повинен в першу чергу прислухатись до своїх учнів і не прічінять добро відповідно до власних уявлень про світ і пригноблених. Так ось, коли я книжку читала, на інтуїтивному рівні я цю ідею сприйняла, як справедливу, але оскільки я з дитинства мала нездоровий потяг до “я краще знаю”, то мене довго ще точив черв'ячок сумнівів: але ж пригноблені реально не завжди краще знають, чого їм треба, бо в педагога частіше є ширший горизонт знань, ну.

Так ось, друзі мої, розповім про приклади, які мене переконали в тому, що якщо ти хочеш бути лібертарним педагогом і робити, а не прічіняти добро, часом треба не наглядати і карати, а заткнутись і послухати.

 

Але перед тим я розповім ще одну історію. Світоглядна, так сказать, історія.

Read more... )

А тепер приклади з власного життя, коли “пригноблених” не слухають. Не лякайтесь, страшного слова на букву “ф” не буде (хоч прикладів, коли особи чоловічої статі приходять розповісти феміністкам, що ті “все роблять неправильно” можна знайти стотищмільйонів і ще п'ять — і то ще в кращому випадку, коли розуміють що не “ніхто тебе не угнітає, що ти собі видумала”).

***

Історія номер один, в свідки прізивається lisova_kazka

Read more... )

***

Приклад номер два. Село, в смислі, гуртожиток і люди, в смислі, нелюди, в смислі дібільна могилянська адміністрація.

Read more... )

Корочі. Цим довжелезним постом про "попиздіть" я прошу вибачення в шанованого педагога Пауло Фрейре за те, що не йняла віри його словам. Я поумніла і переосмислила.   

queen_of_angmar: (Default)
 Останні дев*ять місяців мені щодня здається, що більше ненавидіти вже не можна. 

Можна. Ненависть, виявляється, не має меж. 

Дуже шкода, що пекла не існує. 
queen_of_angmar: (Default)
Я не дуже добре розумію, чи це така штука в західній культурі, чи в слов*янській, чи в якій, але мене неймовірно бісить одна річ, яка в романтичній літературі називається "все було зрозуміло без слів". 
Це не українська фішка, точнях, бо прохавала я її, коли читала Сапковського "Відбмак. Останнє бажання". Ну от дивилися вони один на одного, і все було ясно без слів. Та не ясно мені без слів! Як читачка з багатою фантазєю я собі навидумувала десяточок сюжетів і пояснень того, що відбувається, а для подальшого розгортання сюжету важливий один-єдиний варіант. І цим двом чмирям, які вели телепатичний діалог може, все без слів і ясно, але мені потім треба добре постаратись, щоб вибрати зі своїх варіатнів "без слів" один. 
(всі подальші історії відбувались з різними мужегами. Я говорю про мужегів, бо я, йопти, гетеросексуальна жінка, а не тому, що я ненавіжу мужиків)

***
Або от з мужиками. Я лічно людина пряма, і якщо мене запрошують на чай з печеньками, я чую це "давай вип*єм чаю з печеньками". Якщо мене запрошують дивитись фільм, я це чую "давай подивимось фільм". От у якому альтернативному всесвіті це означає "давай потрахаємося?". А потім обіжаються, що ніякого сексу не буде. Так поговорили б зразу - я  зекономила і свій, і ваш час, дорогі мужегі. Як показує практика, ніхто за прямоту ще не діставав в вухо і не ставав об*єктом осуду подружань.

***
От був у мене колись йобарь. Я їй-бо, не брешу, місяць намагалась добитись від нього відповіді на питання, як можна окреслити наш гмгм.. зв*язок, а то якось негарно виходить - не ясно, чи то ми просто займаємось сексом раз на тиждень, чи там якісь чюйства прісуцтвують, чи яка хрєнь (при чому, уяснити діла було в йобаря ж інтересах, мені від нього вєрность до смерті і любов до гроба нафіг впала). Так от, не добившись внятної відповіді, я вирішила, що це просто сєкс, атлічно себе чюйствовала, поки не запала на іншого мужика і перестала заніматись сєксом з йобарьом. Так він потім на мене обідився, бо виявилось, що я зла, жестока і його кіданула напрімєр. 

***
"Я обідився". І тішина. А на шо ти обідився, якого хрєна ти два дні зі мною не говориш, яка муха здоровенна тебе вкусила, мені має сказати, напевно, гордий блиск твоїх очей?  тот ше слава богу, якщо царственний язик повернувся сказати "я обідився". Сам шик - це уход на кілька днів в сині далі. І трубку я не бару, на е-мейли не відповідаю, і  срати взагалі хотів. І хто тебе знає, чи то ти таки обідився, чи в тебе весна в жопі заграла, чи ти просто хочеш пару днів один побути. Озвучити це - надзвичайно складно, простіше город скопати. 

***
Опять же, про сєкс. Откуда я знаю, що тобі нравиться, а шо нє? Чи ти хочеш сказати, шо всім мужикам і женщінам нравиться одне і те саме? Так я шойно тобі сказала, що то, шо зводило з ума твою колишню в мене визиває тільки приступи лоскоток. 
А тобі розказати, що мій колишній любив? А ти увєрєн? Бо то був мужик вісьма і вісьма позбавлений комплексів... 

*** 
Мені бачиться, що це проблема вдовбаного непонятно ким з дитинства в голову концепту "розуміння з півслова" і "читання думок", який подається, як неймовірно привабливий і неодміннний елемент настоящих чюйств тм. На жаль (чи то пак, на щастя), всі ми ростем в різних умовах і очевидні для нас речі (йопти, кеп на марші!) відрізняються. 
Корочі, люди, говоріть, бо будете страждати від "мене ніхто не розуміє" до скону. 
queen_of_angmar: (фантомка)
Є стільки всього, що мені треба зробити, а я бігаю в доту. Не можу себе заставити, просто не можу.
Зеленое солнце падало за горизонт.
queen_of_angmar: (Default)
Сервіс, щоб витягнути бложик в ПДФку.
А то якось унило, хочу нарешті переїхать на dreamwidth.
Сумно мені від цього так, що я вам передать не можу. Все таки п*ять з половиною років життя в мене в ЖЖ минуло. 
queen_of_angmar: (Default)
Часом в мене не вистачає рук, щоб вкриватись фейспалмами, воістину. Останнім часом вражають мене не тільки пані феміністки, а і панове ліві, якщо що.
Здавалося, пора б вже припинити дивуватись, а не можу, не можу! От розумні люди, здавалося б, з зачатками критичного мислення, зокрема, пан І-ко. Стидно зізнатись, але його курс був одним з моїх улюблених, ех.
Но нєт. Зачатки осталісь зачатками.
Це якась така збочена логіка - так боятись обрати менше зло, що свідомо обирати більше, чи що?
Мені буде дуже шкода, якщо вслід за "Скепсисом" піде по наклонній і "Спільне", але наявність присутності там притомних людей вселяє надію.
Бо значна частина підписантів явно живе в дівном ельфійському лєсу, вариться в ельфолівацькому соку без виходу в пустелю реальності.

UPD Подстьогіваємая дурним прєдчюйствієм полізла на сторінку Спільного вк, але там, на щастя, нічого нема, на відміну від сторінки Скепсиса. Коменти смалять напалмом.
Но, Ваню випилили з адмінів, що єсть сумно-пічально, бо він цю сторінку створював, но закономєрно, бо з вк він сам видалився.
Боль, скучила я за цим чудіком.
***
Останній тиждень всі справи роблю на автоматі, сил нема ні на що. Сьогодні тиск міняється знову, тому голова розвалюється на тисячі шматків. П*ю гидотну каву з пакетика і заїдаю черешнями. Не допомагає.
Може, справа в черешнях.
Сесія майже здана. Залишилась передача на радіо, пару текстів з укрмови і моніторинг. Богиня, дай мені на це сил.
Оцінки в мене, якби хто питав, на диво високі. Однак я собою вкрай незадоволена. Якість моїх текстів разом з працездатністю, як настоящі алкаші обіймаються, співають тужливих пісень і хитким кроком прямують до абсолютного нуля.

***
Треба придумати якусь тему на Школу Міжнародної Журналістики. Минулого разу я писала про Казахстан (українською ще є тут, якби кому було цікаво). Цього разу, напевне, теж буду. Або може про права жінок, моя друга улюблена тема, тільки як це до геополітики вчепити, я уявляю погано.
Так і живу. 
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
Я точно знаю, що в кожній області людських знань є Одна_класна_книжка, яка дуже круто і просто все пояснює, от для людей, які раніше цим не займались (наприклад, Кіммел, якщо йдеться про гендер в брєнному чіловєчєскому суспільстві або Хоффман, якщо про тероризм, або Делла Порта і Даяні, якщо про соушиал мувментс - ну, ви поняли ;) )
Так от, другі, порадьте мені таких кніжек для дураків по природничих науках. Особо мені цікава генетика, антропологія і загальний курс фізики з хімією.
Пасіба.
Забула я, якщо що, зі шкільного курсу майже все а хімію, стидно признатись, я і на рівні шкільного курсу ніколи не знала.
Наближаються канікули, пора розвивать мізки в нових напрямках і ізучать мір.

В тред прізиваються в першу очірідь [livejournal.com profile] wasserstrahl i [livejournal.com profile] noddeat
queen_of_angmar: (Арагоша)
Прохання не прічінять добро - це виявляється травля.
А свобода - це рабство.

Піздєц, я зазвичай не вживаю адресно слова "дура", але тут просто не можу стриматись.
Бо тут реально, одне з двох - людина або дура, або мерзота.
Я навіть не знаю, що гірше. 
queen_of_angmar: (Default)
Демальянс ідіоти, ось що я можу сказати. Інсайдерська пташка принесла, що ось ця хєрня відбулась ващє-то не на підставі орієнтації. Але активісти застав дурного богу молитися вирішили зажечь і причепитись імєнно до неї.

Одне вкусненьке за посиланням вище, а ще одне осьо:
"Ми християнсько-демократична партія. Християнська демократія передбачає, що родина - це чоловік, дружина й діти. Ми не є гомофобами, ми вважаємо, що представники сексменшин є рівними у правах з іншими людьми. Але ми беремо до партії людей, які розділяють наші цінності. Те, що ми не взяли Богдана до партії вказує на те, що ми дійсно маємо переконання та цінності, і що це не просто задекларовано на папері. Якби ми вчинили інакше - це був би популізм та боязнь осудження з боку людей.
Насправді ми ще не маємо однозначної позиції щодо таких питань, тому в питаннях. де ми не випрацювали нашу остаточну позицію, послуговуємось загальними принципами ідеології. Тому так. Віктор це добре написав у листі, який Богдан вже виклав. Проте в статті він опублікував дуже вирвані уривки, на жаль
."
Я не знаю, в який контекст треба ці "вирвані уривки" поставити, щоб вони не звучали гомофобно, воістину. Так мало того, всіх чайлдфрі на помойку же, на помойку!
Кстаті, відповідно до сімейного кодексу "Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки"
Відповідно до нього ж матері-одиначки і батьки-одинаки з дітьми - це теж (упс!) сім*я.
Кстаті, ніщо не заважає прихристиянитись до якоїсь конфесії, яку не так возбуждають сімейні цінності. Ось, наприклад цікавого, раз , два, три.
Але ж в нас трєтій путь нам конче треба розуміти "християнські цінності" не як любов до ближнього і неосуд, а як "мама, тато і дитина".

Тим часом статут організації каже нам, що :
"Членом Партії може бути громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах і який визнає програмні документи Партії, виконує вимоги Статуту, сплачує членські внески та бере участь у діяльності однієї з партійних організацій."
Бути ЛГБТ-активістом статут в жодному місці не забороняє, навпаки, розповідає про права людини (сльозу пустила).

А тепер уявімо, що чарівне майбутнє наступило, в законодавстві прописали рівність для членів та членкинь ЛГБТ-спільности...
А ДемАльянс далі з дерева не зліз?

Шарман, шарман.

Ксенофобія вкупі з сексизмом - це ні грама не підстава щось з цим робити, напевне, це така повага до прав людини.
На сайті Демальянсу чувіха зажигає ще більше. Зникаючий ген материнства, наприклад, і мужчін тоже насілуют. Це треба таке витворяти, маючи жіночу чарунку, угу.
Чого варте життя, здобуте ціною вбивства, наприклад - це вони так про аборти, кількість яких, відповідно до даних нє іначє, як британських вчених невпинно зростає (якщо що, статистика чомусь вперто свідчить, що навпаки, зменшується, але що нам статистика!).
queen_of_angmar: (Default)
В інтернетах я наблюдаю поширення епідемії експертності. Кількість експертів з усіх питань, починаючи від прививок і закінчючи анальним сексом сягає рекордного рівня. Особливо гостро захворювання проявляється, коли доходить до обговорення ситуації на Сході України. Раніше заражені розосереджувались довкола питань абортів, релігії, страшного слова на букву "ф" (і я не про слово "філантроп" зараз), расових упереджень, ЛГБТ, вегетаріанства, куріння в громадських місцях, биття дітей. Але, очевидно, вірус експертності в українському питанні - це просто мутант вірус-сателіт, який вражає навіть віруси сімейства "залізь іншим людям в труси і тарілку". Вірус експертності викликає непереборне бажання вчити людей жити, агресію і нездоровий патерналізм вкупі зі старшобратізмом.
Весела вірусологія )
queen_of_angmar: (Default)
Взнала, що Тьома Лєбєдв - синачька Татьяни Толстой.
Як всьо зразу стало прояснілось, я вам передать не можу.
Це, оказуєцця, в них сімейне. 
queen_of_angmar: (Default)
Розкажу вам одну потішну історію.  Я взагалі, хто не знає, велика полонофілка-аматорка. В сенсі, я не дуже добре знаю історію, культуру Польщі (шейм он мі), при чому, якщо знаю, то в ненайкращих барвах україноцентричної шкільної історії України, але оскільки мій батько перекладач з польської, і я знаю і дуже люблю польську мову, то я постійно потрапляю на чудових поляків - інтелектуалів, людей феноменального кругозору і ерудиції. Це історія про те, як нерепрезентативна вибірка формує ставлення до групи :)
Так от.
Коли я була в Гданську, то я там не коники з гівна ліпила, а проходила стажування в Європейському Центрі Солідарності. І в рамках стажування були у нас інтерв*ю. Я собі підготувалась написати матеріал про реформування шахт в Сілезії і шокову терапію в Польщі, думала, що я така крута пєрєчніца, всьо в усіх випитаю. Но судьба розпорядилась по-іншому. Спікери на наші інтерв*ю були в різних місцях, і на одну спікерку просто не вистачило перекладача.
Оскільки польську я розумію добре, хоч і говорю погано, мене відправили на розмову до кураторки серії виставок "Альтернатива". Оскільки (шейм он мі, дубль два) в сучасному візуальному мистецтві я чуть мєнєє, чєм повністю не рублю, я була трохе шокє-шокє, боль-пічаль. А якщо врахувати, що інтерв*ю загалом - це моє слабке місце і я просто боюсь незнайомих людей, то ви можете уявити глибину мого шокєшокє і боль-пічалі.
Но, як виявилось, пані Анета - суперчудесна і прекрасна жінка, з якою ми з фінансування мистецьких проектів у Польі плавно перейшли на емансипацію, реакійну роль церкви в польському мистецтві, Кончіту Вурст і проблеми польських лівих.
Ось так в мене замість матеріалу про шахти вийде інтерв*ю про польських правих :)
Якщо я до ранку спроможусь розшифрувати нарешті інтерв*ю, на ходу його перекладаючи. ггг

А я спроможусь, бо я навіть без шахт крута пєрєчніца жи! 
queen_of_angmar: (Запіскі кніжного червя)
На цій сесії мій девіз: "я єво слєпіла із таво, што било". 
queen_of_angmar: (Default)

Кашляю, як ненормальна. Треба написати купу тексту на вечір. Зараз піду до психотерапевтки.
Можете кинуть в мене яйцом, але голосувать не буду - мене нема в списках, я просто не встигла нічого з уим зробити.
Хочу назад в Гданськ.

queen_of_angmar: (Default)
Розповім я вам одну історію.
Коли моя мама була молодша, небо синіше, трава зеленіша, був буремний 91-й а мені якраз прийшов час народжуватись, мама, звісно, приїхала в пологовий будинок.
І, звісно, в тому пологовому будинку була акушерка.
І акушерка ця, з моїм щастям, була повною дурепою.
І коли мені прийшов час побачити білий світ, вона вперто посилала маму ходити і тусити в коридорі.
Так от, коли мене витягли на білий світ з маминого уютного животика, я вже була натурального синього кольору.
І через це кисневе голодування, чи як там це називається, щоразу, коли міняється погода і скаче атмосферий тиск, а я почуваюся повною какахою, мене ковбасить і я забуваю про свій пацифізм.
Мені хочеться знайти ту дурепу-акушерку і так ї відпиздити, щоб вона вже більше нікому не попсула так життя, як мені.

Бо в мене таке враження, що череп зараз вибухне, їй-бо. 
queen_of_angmar: (Default)
Тут буде про ненависть.

Мене шокує лицемірство:
Коли стріляють в людей на майдані: "так вам, мадаунам, і треба, засрали мій коханий Київ, уроди!"
Коли вбивають в Криму, на Сході: "Так бандерівцям і треба, нічого зі своїм фОшизмом туди пертися там свого руссо фашізмо достатньо, вони бояться конкуренції"
Після Одеси: "Будь-яке людьське життя - священне."

Ви, хто раптом після Одеси став такий сєрдобольний і чутливий - ви чудовиська. Чи в вас тут священне, тут не священне, а тут рибу загортали?
Чи ви занадто тупі і безсердечні, щоб вирішувати складні моральні дилеми, і за вас їх вирішує телебачення і партійні програми? 
queen_of_angmar: (Default)
Добре, все-таки, бути занудою-політологом. Я щось навіть не впєчатлілась, а могла б почати дуже переживати.

queen_of_angmar: (Default)
Я тут внєзапно подумала, що в моєму виборі "ким я хочу стати" простежується певна логіка. Спочатку я хотіла бути священиком. Потім, коли мама мені сказала, що я не зможу буть священиком через форму піськи, я вирішила, що хочу бути президентом.
Коли виявилось, що бути президентом - це сильний геморой, а навколо стільки тупих людей, що постійно з ними спілкуватись я просто не витримаю, я поумєріла свй пил і вирішила стати викладачкою.
Ой, психотерапевтко моя, ми б з вами плідно поспілкувались з цього приводу, ящетаю.

Ну, поміж тим я ще хотіла бути мікробіологом,  археологом, журналісткою (недовго, к счастьям), кіберспортсменкою, лікаркою, поетесою і ще якимсь хуйлом, но це нерепрезентативно, бо не так сірьозно.
Ну, хуйлом я, впрочєм, ефектно стала вже гггггг
queen_of_angmar: (Default)
... І голови, яка через це нічого не соображає.
Передивилась ролики переможців Євробачення за всі роки. Ну, крім геть вже динозаврів типу Абби чи Селін Діон я там особливо нікого-то й не знала.
Більшість виступів, особливо новіших мені геть повиносила мозок.
В смислє, дурацікі костюми і танци в 80-х я можу зрозуміти, але Діма Білан на пару з чувіхою, яка перемогла перед Русланою це адъ.
Тим часом, відкопалися і круті штуки.
Лорді я тут постити не буду, вони відомі всім на світі зломай сістєму і всьо таке, як на мене, годна музичка, щоб під неї рубитись в якісь кроваві ігрухі. Дуже мені нагадує якусь класіку. Вопчєм, я зі своїм воспальонним мозком затрудняюсь відповісти яку.
Музончик для читання фентезі в чарівному ширі хароший ось знайшла.
реально класний :) )
Чувіха з Сербії, голос потрясний, люблю сербську мову, блондинки і брюнетки на задньому плані, ІМХО, зайві. Смисл пісні, канєшно, так собі, вічна пічаль по поводу того, що атата, твоє ім*я моя єдина молитва люблю-дурєю, ну нічо, просто голос слухати вже в кайф. Це в мене і лічна завість говорить. В мене голос завжди був слабесенький-слабесенький, я от і Арбєніній тому заздрю, вона особливою широтою діапазону взагалі похвастатись не може але голос в неї специфічний і сильний, а я співаю, як цуцик скавчить.

Було ще пару хороших, но ці дві я собі оставлю, угу.
Якщо вже говорити про Євробачення, то ще дві штуки, які мають певне відношення і мені подобаються.
Раз:
Моя слабкість всякі такі експерименти. В коментах можна наржатись з аскарбльонних чюйств фоннатів Вілікого Цоя. Кстаті, пісня про те, що маму треба слухати з Євробачення, ІМХО, тоже така нічо.
настя, но не мамо )
ідва )
Дуже подобаються ті моменти, де вони дуетом співають, правда, є серйозна підозра, що я просто ні чорта не розумію зовсім, і мене просто тащить сама мелодика зовсім незнайомої мови.

П. С. Подивилась виступ Росії цьогорічний... Ну що скажу, Родіна-мать в двох екземплярах.
Україна нічим не краща, пісня якась тупо ніяка, пічалька.
Но! Польщу ніхто не переплюне. Хоч зараз на рагу.лі, ящетаю.
Люблю ці вивалені сіськи, чо.
реклама слов*янок для сутенерів )
Корочі, висновки мої такі: майже нічо не втратила, що ніколи не дивилась :)

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

July 2014

S M T W T F S
  12345
67 89101112
13141516 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 02:52 am
Powered by Dreamwidth Studios